Як сайт Investnews.com писав у перші дні 2026 року, Вашингтон при підтримці Ізраїлю розпочав полювання на іранські нафтові ресурси. Саме з цього ракурсу ми пропонували розглядати все, що відбувається за президентства Дональда Трампа навколо енергетичних ресурсів. Тому буде цікаво спрогнозувати, чим операція “Епічна лють” закінчиться для нафтогазового світового ринку.
Короткострокова перспектива
Вже понад рік діями Вашингтону керує бажання отримати дешеві енергетичні ресурси, які потрібні для переходу світу на нову сходинку розвитку, де багато функцій людини буде передано штучному інтелекту. Саме тому на початку року було заарештовано президента Венесуели Ніколаса Мадуро і після нетривалого опору залишків його режиму нафтові родовища цієї країни перейшли під контроль американських компаній.
Поки що продовжуються торги навколо закордонних активів другою за обсягами нафтовидобутку у Росії корпорації “Лукой”. На них спочатку уряд Трамп наклав санкції під приводом продовження війни в Україні, а потім передав функцію контролю за угодами на ці активи Office of Foreign Assets Control (OFAC) — спеціальному підрозділу Департаменту фінансів США. Він адмініструє і контролює економічні санкції та пов’язані з ними ліцензії та операції. Звісно цей контроль здійснюється з урахуванням в першу чергу американських інтересів.
І ось, ще тиждень-два і американці будуть розпоряджатися іранськими нафтовими активами. Звісно полювання за запасами у 205–210 млрд барелів, які розвідані на території Ірану, не буде таким легким як було у Каракасі. Тут вже є жертви серед військових США, серед цивільних жертви можуть сягнути кілька тисяч людей.
Наразі ми спостерігаємо, що ціна на нафту, а разом з нею і на газ почали стрімко зростати з початком операції США та Ізраїлю проти іранського режиму. Незважаючи на те, що було доволі багато натяків щодо невідворотності такої операції, нафтотрейдери виявилися неготовими до тимчасового призупинення видобутку нафти у країнах Перської Затоки. А також до тимчасового перекриття Ормузької протоки, через яку проходить близько 20% світових поставок нафти та зрідженого газу.
Події у регіоні призвели до стрімкого зростання цін на нафту, наприклад Brent піднялася до близько $83–$85 за барель, що стало найвищим рівнем за багато місяців, а в короткі періоди навіть перевищувала ці позначки. Разом із тим через атаки на ключову енергетичну інфраструктуру та зупинку виробництва в окремих країнах ціни на скраплений природний газ у Європі зросли більш ніж на 50%, що відображає більшу чутливість ринку газу до ризиків постачання.
Вжиті заходи
Сполучені Штати та ОПЕК+ доволі оперативно почали гасити цінову пожежу. Перш за все, державний секретар США Марко Рубіо заявив, що уряд вже починає реалізовувати низку етапних кроків задля зменшення тиску на ціни на нафту й природний газ. Наприклад, вирішили стимулювати заходи щодо забезпечення безпечного транспортування нафти морськими маршрутами. Це включає можливий воєнний супровід танкерів у Перській затоці та страхування ризиків морських перевезень через державні програми. Така підтримка має знизити страхові надбавки та ризики для судноплавства, які зараз відображаються у новій ціні.
Також у Вашингтоні розглядають можливість використання стратегічного резерву нафти (Strategic Petroleum Reserve) для тимчасового збільшення поставок на ринок і пом’якшення цінових шоків, працюють над фінансовими гарантіями та кредитами через відповідні федеральні структури для підтримки енергетичних ланцюгів постачання.
Довгострокова перспектива
Далі все буде залежати від того, як швидко в Ірані з’явиться уряд, який влаштує сьогоднішній Вашингтон. Дали деякий час піде на торги та укладання потрібних Дональду Трампу угод. Ще потрібно буде врахувати час, необхідний для переорієнтації іранської нафти туди, куди американцям потрібно. А це, звісно, зовсім інші клієнти, ніж були за часів ліквідованого аятоли Хаменеї.
Для визначення довгострокових наслідків нової війни на Близькому Сході треба враховувати, що Іран останні десятиліття не торгував нафтою у тих обсягах, які може добувати. З 1980-х років обмежувальні санкції то вводили, то відміняли. Станом на 2026 рік проти іранського сектору діє комплекс санкцій США, ЄС та частково міжнародних механізмів. Діє ціла система обмежень, яка спрямована на експорт, транспортування, фінансування та страхування іранської нафти.
Існують такі обмеження у нафтовому секторі Ірану:
- Заборона купувати іранську нафту (санкції США та ЄС);
- Санкції проти компаній і банків, що купують нафту Ірану;
- Санкції проти танкерів і транспортної мережі;
- Санкції проти державних нафтових компаній Ірану;
- Санкції проти посередників і мереж продажу.
Звісно, коли Трампа задовільнять результати зміни влади в Ірані ці санкції будуть зняті і на світовий ринок може виплеснутися море іранської нафти.
Більшість енергетичних аналітиків вважають, що повне зняття санкцій з Ірану і повернення його на світовий ринок у повному обсязі швидше знизить ціну на нафту. Це пов’язано з тим, що на ринок може швидко потрапити додаткова пропозиція і досить великого обсягу.
За оцінками ринку, Іран здатен збільшити експорт приблизно на 1–1,5 млн барелів на добу, якщо санкції будуть повністю зняті і країна зможе продавати нафту без обмежень. Частина цього обсягу вже продається через “тіньові” схеми, але легальний вихід на ринок значно збільшить пропозицію.
Наприклад, JPMorgan очікує середню ціну Brent близько $60 за барель вже у середині 2026 року, якщо пропозиція на ринку зростатиме і не буде великих геополітичних потрясінь. Деякі інвестиційні компанії допускають ширший діапазон $60–80, залежно від попиту і політики ОПЕК+, учасники якої можуть скорочувати нафтовидобуток задля утримання ціни.
Але враховуючи, що США вже контролюють запаси нафти у Венесуелі, в ОПЕК+ залишилося не так багато країн, зменшення видобутку в яких би не покрили американські компанії. Все ж світ на шаленій швидкості летить туди, де все диктують Штати.
