Американський уряд готується до нової війни, яка публічно має на меті залишити Іран без потенціалу на створення ядерної зброї, але у кінцевому результаті вплине на світовий ринок паливо-мастильних матеріалів. Поки до Близького Сходу стягуються авіаносці та винищувачі, нафтовий ринок продовжує лихомани.
Розглянемо, які наслідки буде мати нова військова операція США у Перській затоці.
Ситуація на глобальному ринку
На цьому тижні світові ціни на нафту демонстрували коливання майже кожного дня на тлі зростаючих побоювань щодо можливих перебоїв у постачанні шляхом Ормузької протоки через військові дії, або в залежності від інформації про перебіг перемовин між США та Іраном. За підсумками тижня котирування Brent і WTI показали помітне зростання. Причому Brent торгувався вище $71–72 за барель, а американський WTI — біля $66–67, що стало першим тижневим підйомом у лютому 2026 року.
У четвер і п’ятницю ціни піднімалися до максимальних значень приблизно за півроку на тлі подібних побоювань щодо стабільності постачання нафти через Перську затоку. Таке зростання пов’язують з посиленою напруженістю між США та Іраном та побоюваннями можливих перебоїв поставок, оскільки Тегеран погрожує закрити Ормузьку протоку — один із найважливіших «вузьких місць» глобальної економіки, оскільки є ключовою артерією світової енергетики.
Через Ормузьку протоку щодня проходить близько 20% світового морського експорту нафти та значна частка зрідженого природного газу (LNG), особливо з Катару. Саме цим маршрутом нафта з країн Перської затоки — Саудівської Аравії, Іраку, Кувейту, ОАЕ та Ірану — потрапляє на ринки Азії, Європи та Північної Америки.
Навіть заяви про можливе блокування або військові інциденти спричиняють різкі стрибки котирувань, оскільки альтернативних маршрутів для таких обсягів постачання фактично немає. Американська Адміністрація морського транспорту вже закликала комерційні судна під прапором США триматися подалі від іранських територіальних вод, тобто Ормузька протока вже менше використовується у торгівлі.
Прогнози на початок війни
Аналітики впливу геополітичних ризиків на енергетичні ринки називають кілька основних можливих сценаріїв щодо того, що може статися з цінами на нафту, газ та інші енергоресурси, якщо США почнуть масштабну військову операцію проти Ірану. Фінальний результат залежить від того, як швидко розгортатимуться події.
Одним із найбільш імовірних наслідків буде різке зростання котирувань на нафту (Brent, WTI) і на природний газ, оскільки Іран є великим виробником нафти та природного газу. Навіть загроза бойових дій у Перській затоці автоматично піднімає ціни через побоювання перебоїв поставок. Якщо ж реально поставки будуть зірвані, терміново їх перекрити з інших джерел не вдасться.
Одразу після початку конфлікту аналітики очікують короткострокового стрибка цін на нафту на 5–15% або більше, залежно від масштабу операції та реакції ринку. Якщо перебої затягнуться, нафта зможе повернути собі ціну у $100 за барель. Але це буде короткостроковий результат.
На газові ринки це може вплинути опосередковано: підвищення ціни на нафту часто тягне за собою дорожчання енергоносіїв у світі. Враховуючи, що майже закінчився зимовий період, на який приходиться пік споживання газу, можна розраховувати на незначне коливання цін, а також на їх стабілізацію до нового зимового періоду.
Зміни на ринку палива
У разі військової операції США в Ірані перерозподіл на світовому ринку палива майже напевно відбудеться, оскільки будь-яке скорочення або ризик зупинки іранського експорту одразу змінює баланс попиту й пропозиції. Частина іранської нафти може зникнути з ринку через бойові дії, санкції або проблеми з логістикою, і цей дефіцит інші країни спробують компенсувати за рахунок збільшення видобутку та експорту.
Можна напевно сказати, що виграють у такій ситуації альтернативні постачальники — США, країни Перської затоки, Канада, Бразилія та окремі виробники в Африці, які зможуть швидко наростити частку на ринку. Хоча зробити це швидко й повністю буде складно.
Водночас зміниться географія постачань. Країни Азії та Європи шукатимуть нові джерела нафти й пального, зросте конкуренція за партії з Атлантичного регіону та Африки, а логістика стане дорожчою через довші маршрути і вищі страхові витрати.
Паралельно уряди активніше використовуватимуть стратегічні нафтові резерви, щоб згладити дефіцит і стримати різкі стрибки цін, а на газовому ринку посилиться роль постачальників зрідженого газу. У підсумку ринок адаптується, але цей процес супроводжуватиметься підвищеною волатильністю, дорожчим пальним і прискоренням глобальної тенденції до диверсифікації джерел енергії та зменшення залежності від нестабільних регіонів.
Ми вже писали, що кінцева мета Трампа саме обвалити ціни на енергоресурси, а не повернути їм рекордні значення. Тому можна припустити, що Вашингтон буде робити все для швидкого розблокування Ормузької протоки. Можливо саме для взяття під контроль цього транспортного шляху у регіон зараз стягується значна кількість американських військ, яка і у меншій кількості може впоратися із бомбардуванням ядерних об’єктів іранського режиму. Далі, звісно, можна очікувати перемовин між Тегераном та Вашингтоном, які повинні закінчитися вигідними саме для США умовами у тому числі, що стосується цін на нафту та газ.
Як відомо, Трамп дав Ірану десять діб, щоб пристати на його вимоги. Термін спливає на початку березня. Тож залишилося недовго, щоб побачити, куди насправді буде рухатися світовий енергетичний ринок: у бік рекордного зростання, або обвалу.
