Скоро буде рік як світом намагається правити Дональд Трамп. Проривів та перемог у нього поки небагато, але процеси запущені і можна обережно робити ставки на виконання його передвиборчих обіцянок вже у 2026 році. Серед таких обіцянок може бути завершення війни в Україні, правда, не за один день, як обіцяв Трамп. А також отримання дешевих енергоресурсів, необхідних для світового прогресу.
Саме з цього ракурсу пропоную подивитися на те, що робить Вашингтон із другою за обсягами нафтовидобутку у Росії корпорацією “Лукой”. Саме з цього кута можна подивитися на нове місце роботи Браяна Ланза, який під час президентської кампанії Трампа у 2024 році обіймав посаду старшого радника. Наразі він став консультантом міжнародного підрозділу російської нафтової корпорації “Лукойл”. Він представляє власну фірму Mercury Public Affairs, яка вже почала працювати з міжнародним підрозділом “Лукойлу” над пошуком покупців для закордонних активів, які потрібно продати через санкційний тиск американців.
Що відбувається із “Лукойлом”
Як відомо, в середині листопада цього року несподівано американський уряд увів санкції проти “Лукойлу” – однією з найбільших російських нафтових компаній. При вводі обмежень на діяльність цього кремлівського активу був встановлений чіткий дедлайн: до 21 листопада 2025 року компанія повинна була або продати, або передати свої іноземні активи, інакше обіцяли ще жорсткіші обмеження. За оцінками аналітиків, через ці заходи «Лукойл» ризикує втратити приблизно €14 млрд вартості міжнародних активів, а загальні втрати компанії, з урахуванням падіння капіталізації, можуть сягати $10 млрд.
Однак обіцяні драконівські засоби так і не були задіяні. Навпаки Трамп постійно робить послаблення умов, даючи можливість цьому російському активу вийти із ситуації з меншими збитками. А можливо демонструючи своєму другу Володимиру Путіну готовність домовлятися. Зокрема щодо ресурсів “Лукойлу”.
Так у перших числах грудня уряд США тимчасово відтермінував застосування санкцій до мережі іноземних автозаправних станцій “Лукойла” до 29 квітня 2026 року, надавши ліцензії, що дозволяють їм продовжувати роботу і здійснювати необхідні операції (купівля товарів, техобслуговування тощо). Заявлено, що це зроблено з думкою про споживачів країн, де ці заправки знаходяться. Але таке рішення також дає змогу активу зберегти свою клієнтську базу та контракти, які благополучно перейдуть новому власнику разом із компанією після заключення угоди про продаж.
Для кого Трамп береже активи “Лукойлу”
Звісно, конкурентний ринок влаштований так, щоб всі охочі на рівних умовах могли придбати закордонні активи “Лукойлу” у ЄС, Середній Азії, Іраку, Об’єднаних Арабських Еміратах, Африці. Загалом російська нафтовидобувна корпорація має 2,456 заправок за межами росії. Але вже можна помітити одного гравця, який спрощує собі умови придбання цих активів. Звісно, я про Сполучені Штати, які, як можна помітити, вже почали розчищати дорогу для американських інвесторів.
Наприклад, таким кроком можна вважати надання Міністерством фінансів США через Управління з контролю за іноземними активами (OFAC) ліцензії на дозвіл американцям вести переговори й укладати умовні угоди про продаж іноземних активів «Лукойлу», включно з його міжнародними дочірніми компаніями. Це створює юридичну основу для потенційних покупців вступати в діалог і готувати угоди.
За таких умов можливо легко передбачити, у який бік буде схиляти корпорацію новий консультант міжнародного підрозділу російської нафтової корпорації “Лукойл” Браян Ланз. Він відіграє роль інтерфейсу між “Лукойлом” і урядом США у справі щодо продажу: його консультації включають погодження чи сприяння у продовженні термінів від Міністерства фінансів США для завершення угод із продажу закордонних активів.
За даними видання Politico, у межах своєї роботи Ланза допомагає координувати переговори з потенційними покупцями активів, і в першу чергу з американським інвестиційним банком Xtellus Partners. Саме його називають одним із головних претендентів на придбання цих активів.
За таких умов ми можемо легко передбачити, що саме американцям перейдуть мережа заправок за кордоном, а також такі активи як велика частка у нафтогазових родовищах Казахстану, зокрема значні частки в Karachaganak (13,5%) та Tengiz (5%), 12,5% у Каспійському трубопровідному консорціумі (CPC), активи в нафтогазових проєктах на території Азербайджану, газові активи в Узбекистані, 75% в нафтогазовому родовищі West Qurna-2 в Іраку, активи в нафтових родовищах разом з іншими компаніями в Єгипті, частка у проекті газоконденсатного родовища Ghasha в ОАЕ, різноманітні активи у Нігерії, Гані, Конго та можливо у інших країнах регіону.
Кремль може піти на такі жертви. Звісно за умови, що Трамп буде продовжувати схиляти Україну до перемир’я на московських умовах, обмежувати допомогу Києву та не давати ракети далекого радіусу дії. Як ми можемо побачити, поки що Трамп виконує свою частину.
Чи відбудеться велика угода з російськими енергетичними активами, звісно, покаже час. Але Трампу потрібні ці активи для впливу на світовий енергетичний ринок, поки боротьба за нафтовий сектор Венесуели відбувається повільно (Мадуро, як відомо, поки не погодився втекти з власної країни).
