Друга економіка планети опинилася перед обличчям чергової фінансової загрози. У Китаї обсяг безнадійних і прострочених споживчих кредитів злетів до критичної позначки у 300 мільярдів доларів. Цей борговий тягар не лише виснажує банківський сектор КНР, а й фактично блокує намагання влади реанімувати внутрішній попит, передає Bloomberg.
Прихована загроза для банківської системи
Після масштабного обвалу на ринку нерухомості під удар потрапили гаманці звичайних громадян. Мільйони китайців втратили здатність вчасно закривати ліміти на кредитних картках та виплачувати позики на поточні потреби.
Аби не псувати офіційну статистику та уникнути паніки, місцеві фінустанови йдуть на крайні кроки:
- Масово реструктуризують наявні заборгованості;
- Продовжують терміни виплат;
- Запускають довгострокові кредитні канікули.
Для Пекіна ця ситуація є максимально болючою. Останні роки влада КНР намагалася змінити модель економіки — відійти від сировинного експорту та гігантських інвестицій у будівництво, зробивши ставку на внутрішнього покупця. Проте реальність диктує свої умови: через дефіцит якісних робочих місць та знецінення житла китайці воліють накопичувати капітал, а не витрачати його.
Перші тривожні дзвіночки для ринку
Наслідки кредитної кризи вже вийшли на поверхню:
- Роздрібна торгівля: У травні обсяги роздрібних продажів у Піднебесній пішли в мінус — подібне падіння зафіксовано вперше за останні три роки.
- Інвестиції: Сектор кредитування бізнесу та капіталовкладень залишається заблокованим через тривале піке на ринку девелоперів.
Щоб локалізувати пожежу, китайські регулятори дозволили банкам “зливати” токсичні портфелі спеціалізованим компаніям з управління активами, а також вливають ліквідність у банківську систему. Проте аналітики одностайні: це лише спроба відтермінувати системний вибух. Якщо реальні доходи населення не зростуть, “погані” борги стануть хронічним гальмом для ВВП країни.
Що за цим стоїть?
Економічний локомотив КНР буксує вже не перший рік — усе почалося з гучного банкрутства найбільших будівельних холдингів країни. Оскільки нерухомість була головним інструментом заощаджень для китайських родин, падіння цін на квадратні метри різко знизило рівень багатства середнього класу.
Державні програми субсидування та стимулювання торгівлі поки що дають лише слабкий ефект. Водночас у цій кризовій картині є й аномалії: попри споживчу депресію, чисті прибутки промислових гігантів Китаю нещодавно продемонстрували рекордні темпи зростання вперше за останні 24 місяці.
