Успіхи України у знищенні комерційних та військових активів російського ворога намагається нівелювати агресор, завдаючи удару у відповідь по нашим промисловим потужностям. Оскільки Росія у найближчі часи нікуди не зникне, на жаль, Україні потрібно готуватися до такого сценарію.
Агросектор
Саме дії російських терористичних військ, а не погодні умови, або лісові пожежі, у цьому році найбільше вдарять по сільському господарству України. Нацбанк 7 серпня повідомив про прогнозування понад $2 млрд втрат через зупинку морського експорту через Чорне море.
У звіті за липень 2026 року сказано, що швидшому відновленню економічної активності перешкоджало подальше посилення повітряних атак з боку росії. Якщо в І кварталі удари агресора спрямовувалися передусім на енергетику, то в ІІ кварталі вони зосереджувалися на логістиці й транспортній інфраструктурі (насамперед залізничних вузлах і портах) та об’єктах бізнесу. Це поглибило спад у транспортній галузі6. Попри активне вивезення сільгосппродукції вантажні перевезення так і не повернулися до
зростання. Скоротилося й виробництво в с/г через складну ситуацію в окремих напрямах тваринництва та повільніший перебіг жнив порівняно з минулим роком.
При цьому у звіті вказані непогані перспективи стосовно продовольчої інфляції на наступній рік. Аналітики НБУ вважають, що вона сповільнюватиметься завдяки зростанню врожаїв та виробництва продовольства.
Зокрема, припускається, що у 2027–2028 роках обсяги врожаїв зернових і зернобобових збільшуватимуться завдяки нарощуванню посівів кукурудзи й інших зернових культур. Очікується також зростання збору плодовоягідних культур за умови відсутності суттєвих погодних шоків. Відповідно, інфляція сирих продуктів сповільниться до 3.4% наприкінці прогнозного горизонту, що сприятиме й зниженню інфляції оброблених продуктів та загалом базової інфляції.
Наразі, згідно аналізу агентства Bloomberg, лише експорт української пшениці може скоротитися на 53% до 8,3 мільйона тонн порівняно з попереднім прогнозом. Оскільки Україна є однією з найбільших країн-постачальників зерна у світі, це суттєво вдарить по усьому світовому продовольчому ринку.
За даними Міністерства сільського господарства України, країна може експортувати близько 29,6 мільйона тонн сільськогосподарської продукції у 2026-27 маркетинговому році. Це на 54% менше, ніж попередня оцінка в 64,4 мільйона тонн.
Інші галузі
Станом на 2026 рік від російських атак потерпає не лише аграрний сектор. Росіяни перешли на масове знищення будь-яких підприємств. Також в цілому на економіку України впливають перебої з електроенергією, логістикою, кадрами та страхуванням.
Ще із зими 2025 року енергетика була одним із головних постраждалих секторів. Росія систематично атакує електростанції, підстанції, мережі та об’єкти газової інфраструктури. Через це підприємства змушені скорочувати або переносити виробництво, витрачатися на генератори й резервні джерела живлення.
НБУ прямо зазначає, що руйнування енергетичної інфраструктури підвищують витрати підприємств і обмежують їхній виробничий потенціал. Особливо показовим став початок 2026 року: Мінекономіки називало січневий дефіцит електроенергії найбільшим за весь період повномасштабної війни.
Промисловість і переробне виробництво. Тут поєднуються одразу кілька проблем: пошкодження заводів і складів, перебої з електроенергією, зупинки через повітряні тривоги, проблеми з постачанням сировини та нестача працівників. За даними Мінекономіки, лише на Харківщині російською агресією пошкоджено понад 1 000 підприємств інших галузей, окрім приблизно 600 агропідприємств. На Київщині пошкоджено понад 1 000 підприємств.
Металургія та гірничо-металургійний комплекс. Це особливо вразливий напрям через концентрацію великих виробничих підприємств, високу енергоємність виробництва та залежність від залізничної й морської логістики. Удари по промислових об’єктах безпосередньо пошкоджують виробничі потужності, а проблеми з електропостачанням збільшують собівартість продукції. Додатковий фактор — близькість частини підприємств до районів бойових дій.
Особливо вразливий напрям — металургія та гірничо-металургійний комплекс — через концентрацію великих виробничих підприємств, високу енергоємність виробництва та залежність від залізничної й морської логістики. Удари по промислових об’єктах безпосередньо пошкоджують виробничі потужності, а проблеми з електропостачанням збільшують собівартість продукції. Додатковий фактор — близькість частини підприємств до районів бойових дій.
Наприкінці 2025 року GMK Center оцінював потенціал виробництва української сталі у 2026 році приблизно в 7,2 млн тонн, тобто на рівні 2025 року. Якщо друга половина року пройде приблизно на нинішньому рівні, математичний орієнтир становитиме близько 7,1 млн тонн сталі, 7,3 млн тонн чавуну та 5,9 млн тонн прокату за підсумками 2026 року.
Транспорт і логістика. Російські удари по залізничній інфраструктурі, мостах, автодорогах, портових терміналах і складах збільшують час та вартість доставки. Особливо важка ситуація з морською логістикою: за даними Мінекономіки, за перші місяці 2026 року порти Великої Одеси зазнали понад 180 ударів, що майже дорівнює кількості атак за весь попередній рік. У пікові періоди це скорочувало експортні потужності портів на 20–30%.
А от паливно-енергетичний і нафтопродуктовий сектор зараз знаходяться на піку знищення російськими загарбниками. Удари по нафтобазах, паливних складах, НПЗ та іншій інфраструктурі призвели до того, що лише у першому півріччі Україна імпортувала паливно-енергетичних товарів на $7,4 млрд. Якщо темпи збережуться, за весь 2026 рік цей показник може становити близько $14,8 млрд, хоча всю цю суму некоректно вважати наслідком атак, оскільки Україна традиційно залежить від імпорту частини енергоресурсів.
За оцінками RDNA5, які охоплюють період до 31 грудня 2025 року: прямі збитки енергетичного сектору України становили вже $24,8 млрд. До цієї категорії входять електрогенерація, передача і розподіл електроенергії, газові системи, централізоване теплопостачання, нафтові об’єкти та вугільна промисловість. При цьому лише за рік кількість пошкоджених або зруйнованих енергетичних активів зросла приблизно на 21%. Окремо RDNA5 оцінює пов’язані з війною економічні втрати енергетичного сектору у $88,2 млрд, а потреби на його відновлення — у $90,6 млрд.
Не в кращому стані і будівельна галузь та виробництво будматеріалів. Тут парадоксальна ситуація: потреба у будівництві величезна, але сам сектор потерпає від атак. Руйнуються підприємства, склади та інфраструктура, а робоча сила переміщується до інших регіонів або залучається до оборони.
Водночас саме будівництво є одним із ключових секторів майбутнього відновлення. Загальна потреба України у відбудові та відновленні вже оцінюється майже у $588 млрд, причому на транспорт припадає $96,3 млрд, енергетику — $90,6 млрд, житловий сектор — $89,8 млрд, торгівлю та промисловість — $63,3 млрд.
Наразі не кращі часи переживають енергетика, промисловість, транспорт, логістика, торгівля та паливний сектор. Їх діяльність взаємопов’язана: удар по енергетиці зупиняє виробництво, удар по транспорту ускладнює доставку, проблеми з паливом збільшують собівартість продукту, а пошкодження підприємств скорочує виробничі потужності. Тож на потужне зростання економічних показників України експерти поки не роблять ставки.
