Головні економіки світу наразі стикаються з різноманітними проблемами. Чи призведе це до глобальної економічної кризи, яка позначиться на Україні? Розглянемо, які симптоми можуть свідчити про наближення кризи та які прогнози наразі дають аналітичні центри.
Європейські борги
Європейські державні борги стають дедалі дорожчими. Прибутковість облігацій Німеччини та Франції піднялася до максимумів за 15–18 років, а дохідність 30-річних американських Treasuries нещодавно перевищила 5,3%. Інвестори дедалі більше переживають через боргове навантаження урядів.
Франція зараз виглядає одним із найбільш проблемних випадків. За оцінкою Reuters, у першій половині 2026 року ця країна витратила на обслуговування боргу €34,5 млрд — на 19% більше, ніж роком раніше. Борг країни вже становить близько 118% ВВП, а без суттєвого скорочення дефіциту співвідношення може продовжити зростати.
Краще справи у США. Дохідність довгих облігацій США стабілізувалася на рівні близько 5,28% у середу, 19 серпня, після того, як у вівторок досягла найвищого рівня за майже 20 років – майже 5,34%. Як повідомляє Reuters, дохідність зростає, коли ціни на облігації падають, і цей розпродаж має значення, оскільки дохідність довгострокових суверенних облігацій виступає як якорь для ціни майже кожного іншого активу на фінансових ринках, включаючи ставки за іпотечними кредитами.
Європейська проблема зараз не стільки в самому обсязі боргу, скільки в тому, що державам стає дедалі дорожче його обслуговувати. І це вже помітно на ринку облігацій. Станом на кінець I кварталу 2026 року сукупний державний борг єврозони становив €14,24 трлн, або 88,9% ВВП. Для всього ЄС показник раніше був 82,9% ВВП. За рік боргове навантаження зросло: у єврозоні з 87,2% до 88,9% ВВП, у ЄС — з 81,4% до 82,9%.
Інфляція
19 серпня стало відомо про несподіване посилання інфляції у Великій Британії. У липні вона зросла до 2,9% проти 2,6%, які були у червні. Однією з головних причин стало підвищення енергетичного цінового ліміту на 13%. Це може ускладнити рішення Банку Англії щодо ставок.
У єврозоні ситуація теж не з кращих. Інфляція у липні піднялася до 2,9% із 2,8% у червні, тобто знову помітно перевищує ціль ЄЦБ у 2%. Базова інфляція становила 2,5%. Інфляція у секторі послуг досягла 3,3%. Саме послуги зараз є найбільшою складовою споживчого кошика єврозони — близько 46,8%.
Серед великих економік єврозони ситуація різна: Німеччина — 2,8%, Італія — 2,9%, Франція — 2,4%, Іспанія — 3,8%. Найвищу інфляцію в єврозоні зафіксували в Литві — 5,6%.
Зростання інфляції в єврозоні до 2,9% у липні пов’язане передусім із подорожчанням послуг та посиленням цінового тиску в економіці. Інфляція у сфері послуг досягла 3,3%, що свідчить про стійке зростання витрат на транспорт, оренду, туризм та інші послуги. Водночас базова інфляція, яка не враховує найбільш волатильні ціни на енергоносії та продукти харчування, піднялася до 2,5%. Додатковим фактором стали високі ціни на нафту та інші енергоносії на тлі геополітичної напруженості. Таким чином, інфляційний тиск у єврозоні дедалі більше формується не лише енергетикою, а й внутрішніми факторами — зокрема витратами бізнесу та зростанням цін на послуги.
І знову лише у США кращі показники: дані США показують, що інфляція у липні сповільнилася до 3,4% проти 3,5% у червні, а базова інфляція — до 2,5%. Водночас енергетичні ціни за рік зросли аж на 14,7%.
Канада опинилася під тиском американських тарифів. Інфляція там прискорилася до 3%, а загроза нових мит США створює додаткові ризики для канадської економіки.
Паливний сектор
На цьому тижні нафта знову подорожчала через продовження війни на Близькому Сході. Поки США не можуть домовитися із Тегераном, ціни на нафту зростають четвертий день поспіль через невизначеність навколо відкриття Ормузької протоки. Brent вже торгується приблизно на рівні $91 за барель, а WTI — близько $85. На початку торгів 19 серпня Brent піднімалася до найвищого рівня з кінця липня.
Ключовою проблемою залишається Ормузька протока — один із найважливіших енергетичних маршрутів світу, через який до війни проходила приблизно п’ята частина світових потоків нафти та СПГ. Формально Вашингтон заявляє, що протока відкрита, тоді як Іран наполягає на протилежному. При цьому багато комерційних судновласників досі уникають маршруту, тому фактичні обсяги перевезень залишаються обмеженими.
Для нафтового ринку це означає появу «геополітичної премії» — трейдери закладають у ціну ризик подальшого скорочення поставок. Додатково ситуацію погіршує те, що переговори між США та Іраном фактично зайшли в глухий кут, а перспективи швидкого відновлення нормального судноплавства через протоку залишаються невизначеними. Напередодні, 18 серпня, Brent уже завершила торги на тритижневому максимумі.
Чи буде світова криза
Експерти поки не прогнозують глобальної економічної кризи. Базовий сценарій наразі — уповільнення світової економіки, а не глобальна рецесія. МВФ у липні очікував зростання світового ВВП на 3,0% у 2026 році та 3,4% у 2027-му. Водночас прогноз ООН значно стриманіший — 2,5% у 2026 році, а OECD у червні знизила оцінку до 2,8%.
Головний ризик для світової економіки зараз полягає у поєднанні геополітичних конфліктів, дорогих енергоносіїв та високої вартості запозичень. При цьому світова економіка поки демонструє стійкість, але запас міцності поступово скорочується.
OECD у червневому прогнозі очікує уповільнення глобального зростання з 3,4% у 2025 році до 2,8% у 2026-му, після чого темпи можуть відновитися до 3,1% у 2027 році. Організація пов’язує погіршення перспектив передусім з енергетичним шоком та зростанням інфляційного тиску. Водночас МВФ у липневому прогнозі оцінює зростання світового ВВП у 2026 році дещо оптимістичніше — на рівні 3%, а у 2027 році очікує 3,4%. Фонд зазначає, що негативний вплив війни частково компенсується сильним технологічним циклом, зокрема інвестиціями та попитом, пов’язаними зі штучним інтелектом.
Найбільша проблема полягає в тому, що енергетичний шок одночасно б’є по економічному зростанню та підштовхує інфляцію. Подорожчання нафти й газу збільшує витрати на виробництво, транспорт, електроенергію та логістику. Бізнес змушений або скорочувати маржу, або переносити додаткові витрати на споживачів. У результаті центральним банкам складніше знижувати процентні ставки, навіть якщо економіка починає слабшати. OECD оцінювала, що енергетичний шок може додати близько 0,4 процентного пункту до інфляції у 2026 році та ще 1,3 пункту у 2027-му за відповідного сценарію.
Другий фактор — вартість грошей. Навіть якщо центробанки поступово знижують ставки, уряди та компанії стикаються з високою вартістю рефінансування. Особливо це актуально для країн із великими державними боргами. Висока дохідність держоблігацій означає дорожче фінансування бюджетного дефіциту, а для бізнесу — дорожчі кредити та менше стимулів до інвестицій.
Й третій ризик — геополітична фрагментація світової економіки. Війни, санкції, торговельні обмеження та перебудова ланцюгів постачання змушують компанії переносити виробництво, створювати резервні потужності та змінювати маршрути торгівлі. Це підвищує собівартість продукції.
Водночас світова економіка поки не переходить у масштабну рецесію: МВФ підкреслює, що технологічний цикл, особливо пов’язаний із ШІ, підтримує інвестиції та попит і частково компенсує негативний вплив війни. Тому у провідних країн світу поки що є час, щоб уникнути чергової світової економічної кризи.
