Не лише нафтогазовий сектор потерпає від війни Дональда Трампа у Перській затоці. Взагалі збитки несуть всі галузі. Точну суму збитків для світової економіки від війни на Близькому Сході наразі ніхто офіційно не підрахував, однак міжнародні організації вже говорять про один із найбільших енергетичних та інфляційних шоків останніх років.
За оцінками Міжнародного валютного фонду та Світового банку, наслідки конфлікту вже призвели до суттєвого уповільнення глобального економічного зростання, стрибка цін на нафту, газ, добрива та зростання витрат на логістику й страхування перевезень.
Проблеми авіагалузі
Одним із секторів, який найсильніше постраждав від війни на Близькому Сході, стала світова авіаційна галузь. Конфлікт у регіоні різко підвищив витрати авіакомпаній, ускладнив міжнародну логістику та створив серйозні ризики для глобальних пасажирських і вантажних перевезень.
Основним ударом для авіаперевізників стало стрімке подорожчання авіаційного пального. Через напруженість навколо Ормузької протоки та перебої на нафтовому ринку ціни на нафту суттєво зросли, а паливо є однією з найбільших статей витрат для авіакомпаній. Для багатьох перевізників це означало різке скорочення прибутковості або навіть повернення до збитків після кількох років відновлення галузі після пандемії.
Додатковою проблемою стало закриття або обмеження повітряного простору над частиною країн Близького Сходу. Через загрозу ракетних ударів, атак безпілотників та військової активності багато міжнародних компаній були змушені змінювати маршрути польотів. Це призвело до збільшення тривалості рейсів, витрат пального та навантаження на екіпажі. Особливо складною ситуація стала для маршрутів між Європою та Азією, адже значна частина найкоротших авіашляхів проходить саме через близькосхідний регіон. Днями Європейське агентство авіаційної безпеки (EASA) офіційно подовжило дію рекомендацій для авіаперевізників щодо роботи в повітряному просторі країн Близького Сходу до 27 травня.
Окремий удар припав по великих транзитних хабах Перської затоки. Авіакомпанії, які роками будували свої бізнес-моделі на швидких пересадках через Дубай, Доху чи Абу-Дабі, зіткнулися з ризиком падіння пасажиропотоку. Частина туристів і бізнес-клієнтів почала уникати польотів через регіон через побоювання щодо безпеки, а страхові компанії суттєво підвищили тарифи для польотів поблизу зон конфлікту.
Проблеми торкнулися і вантажної авіації. Через зростання ризиків та витрат подорожчали авіаперевезення товарів між Азією, Європою та Африкою. Це вдарило по глобальних ланцюгах поставок, особливо для електроніки, фармацевтики та високотехнологічної продукції, де критично важливою є швидка доставка.
Ще одним негативним фактором стало зниження туристичної активності. Частина мандрівників почала відкладати поїздки до країн Близького Сходу або транзит через регіон. Для багатьох авіакомпаній це означало падіння попиту на міжнародні рейси, особливо в преміальному сегменті, який традиційно приносить найбільший прибуток.
Проблема логістики
Не менше страждає світова логістика. Конфлікт у районі Ормузької протоки та атаки на торговельні судна різко підвищили ризики для міжнародних перевезень і фактично створили нову хвилю глобальної транспортної кризи. Найбільший удар припав на морські перевезення, адже через Ормузьку протоку проходить значна частина світового експорту нафти, скрапленого газу та контейнерних вантажів. Після нападів на танкери та загроз блокування маршруту багато судноплавних компаній були змушені переглядати логістику, а страхові тарифи для суден у регіоні різко зросли.
Одним із найпомітніших наслідків стало подорожчання фрахту. Великі міжнародні перевізники почали включати так звані “військові надбавки” до вартості перевезень через Близький Схід. У результаті транспортні витрати для компаній у Європі та Азії суттєво зросли. Особливо це вдарило по імпортерах енергоносіїв, електроніки та промислової продукції.
Серйозні проблеми виникли й у контейнерній логістиці. Частина компаній почала уникати маршрутів через небезпечні райони та шукати альтернативні шляхи доставки. Це призвело до перевантаження інших транспортних коридорів і затримок у поставках. Наприклад, окремі судноплавні оператори були змушені перенаправляти частину рейсів довшими маршрутами навколо Африки, що збільшувало терміни доставки на 10–15 днів та суттєво піднімало витрати на пальне.
Проблеми торкнулися й енергетичної логістики. Через загрозу атакам танкерів частина покупців нафти та LNG почала шукати альтернативних постачальників або створювати додаткові запаси пального. Це призвело до хаотичних змін потоків енергоносіїв на світовому ринку. Зокрема, азійські імпортери активніше почали конкурувати за поставки зі США та Африки, що додатково підняло вартість перевезень.
Сильно постраждали також автомобільна та електронна промисловість. Через затримки морських перевезень виникли проблеми з поставками комплектуючих із Азії до Європи. Деякі виробники були змушені коригувати виробничі графіки через нестачу деталей та зростання логістичних витрат. Особливо вразливими виявилися компанії, які працюють за моделлю “точно вчасно”, де навіть кількаденна затримка може вплинути на виробничий цикл.
Проблеми хімічною галузі
Хімічна промисловість також стала однією з галузей, які найбільше відчули наслідки війни на Близькому Сході, оскільки вона критично залежить від стабільних поставок нафти, газу та міжнародної логістики. Найсильніше по галузі вдарило зростання цін на енергоносії. Для хімічних підприємств нафта та природний газ є не лише джерелом енергії, а й основною сировиною для виробництва пластмас, добрив, синтетичних матеріалів, фарб, розчинників та багатьох інших продуктів. Через напруженість у районі Ормузької протоки ціни на нафту та LNG різко зросли, а разом із ними — і витрати хімічних компаній у Європі та Азії.
Особливо складною стала ситуація для виробників добрив. Азотні добрива напряму залежать від вартості газу, тому подорожчання енергоносіїв автоматично підняло їхню собівартість. У результаті ціни на добрива на світовому ринку почали зростати, що вдарило вже по аграрному сектору та продовольчих ринках. Деякі підприємства в Європі навіть були змушені тимчасово скорочувати виробництво через високі витрати на енергію.
Проблеми відчули виробники пластмас та синтетичних матеріалів. Подорожчання нафтохімічної сировини призвело до зростання вартості упаковки, будівельних матеріалів, побутової хімії та автомобільних компонентів. У результаті наслідки кризи в хімічній галузі почали поширюватися на інші сектори економіки — від будівництва до харчової промисловості.
Частина азійських виробників отримала перевагу завдяки дешевшим енергоресурсам або довгостроковим контрактам, тоді як європейські підприємства опинилися під більшим фінансовим тиском через дорожчий газ і транспорт.
Проблеми у продовольчому секторі
В ООН попереджають, що блокада Ормузької протоки загрожує світові масштабною гуманітарною катастрофою та голодом для 45 млн людей через зупинку постачання добрив. Міжнародна спільнота має лише кілька тижнів для розблокування маршруту, щоб врятувати майбутні врожаї в країнах Африки та Азії.
Ми не можемо зволікати з тим, що можливо зробити, і що терміново потрібно зробити, а саме дозволити добривам перетнути протоку і таким чином мінімізувати ризик масової продовольчої небезпеки на глобальному рівні, – каже представник оон Морейра да Сілва.
Через різке зростання цін на газ і нафту підвищилася собівартість виробництва азотних добрив, які критично важливі для сільського господарства. У результаті фермери у багатьох країнах скорочують закупівлі добрив або збільшують витрати на посівну кампанію. Це створює ризики нижчих врожаїв та подальшого зростання цін на продовольство.
Через загрози судноплавству у районі Ормузької протоки та зростання вартості морських перевезень подорожчала доставка зерна, олії, цукру, м’яса та інших товарів. Частина судноплавних компаній почала обходити небезпечні райони довшими маршрутами, що збільшило терміни поставок та транспортні витрати. Для імпортерів продовольства це означає дорожчу продукцію та більший ризик перебоїв із постачанням.
Особливо вразливими виявилися країни, які сильно залежать від імпорту продовольства та енергоносіїв. Частина держав Африки та Азії вже зіткнулася зі зростанням вартості хліба, борошна та базових продуктів. Міжнародні організації попереджають, що продовольча інфляція може посилити соціальну напругу та гуманітарні проблеми у найбідніших регіонах світу.
Ще одним наслідком стала нестабільність на біржових ринках. Інвестори почали закладати у ціни так звану “премію за ризик”, через що світові котирування зерна, рослинних олій та інших аграрних товарів стали більш волатильними. Навіть без фізичного дефіциту продукції ринки реагують на ризики перебоїв у поставках та можливе подальше загострення ситуації.
У підсумку війна на Близькому Сході створила безліч проблем з інфляцією, безпекою авіа- та морських перевезень, затримкою поставок, дефіцитом товарів тощо. І сьогодні немає експертів, які б були впевнені у швидкому вирішенні цих проблем.
