З приборканням Ірану у Вашингтону та Тель-Авіву/Єрусалиму щось пішло не так. А раз пішло не так – тобто не вдалося отримати лояльну іранську владу, – вже можна говорити про серйозні наслідки війни на Близькому Сході.
Перший дзвіночок
Першим дзвіночком, який може свідчити про появу розуміння щодо тривалості військових дій в регіоні, можна вважати звернення влади Об’єднаних Арабських Еміратів до США. Стало відомо про проведення попередніх консультацій зі Сполученими Штатами щодо надання екстреної фінансової допомоги Еміратам.
Як пише The Wall Street Journal, минулого тижня у Вашингтоні голова Центробанку ОАЕ Халед Мохаммед Балама обговорив можливість відкриття валютної своп-лінії з представниками Федеральної резервної системи та міністром фінансів США Скоттом Бессентом. Така угода дозволила б Еміратам отримати швидкий доступ до дешевого доларового ліквідного ресурсу для стабілізації національної валюти. І це мова про одну з найдинамічніших і найбільш диверсифікованих економік регіону.
“Емірати наголосили, що їм вдалося уникнути найгірших економічних наслідків конфлікту, але їм все ще може знадобитися фінансова допомога”, – пише видання.
Наразі ОАЕ стикаються з серйозними викликами через пошкодження нафтогазової інфраструктури та блокування судноплавства в Ормузькій протоці. З іншого боку, різке зростання цін на нафту приносить державі додаткові доходи й покращує бюджетну ситуацію. Однак конфлікт б’є по ключових неенергетичних секторах, передусім туризму, логістиці та фінансових послугах, які є основою диверсифікованої економіки країни.
Ризики навколо Ормузької протоки ускладнюють морські перевезення і створюють загрозу для експорту, а періодичні атаки на інфраструктуру підвищують невизначеність і стримують інвестиції. На цьому тлі спостерігається тиск на фінансові ринки та уповільнення економічного зростання, попри високі нафтові прибутки.
У короткостроковій перспективі ОАЕ можуть залишатися у виграші завдяки дорогим енергоносіям. Однак якщо конфлікт затягнеться, негативні наслідки можуть посилитися — від зниження ролі країни як глобального торговельного хабу до відтоку капіталу й загального економічного спаду.
Наразі підраховують, що через затягнений конфлікт втрати можуть бути такими:
- туризм у регіоні може просісти на 11–27%;
- лише за перші тижні війни втрати туризму й авіації оцінювалися у $12 млрд+;
- втрати можуть становити приблизно 1–3% ВВП.
Скільки втратить Кувейт
На думку експертів, найбільше в регіоні постраждає маленький Кувейт. Кувейт у контексті війни в Перській затоці опинився серед країн, які зазнають помірних, але системних економічних і структурних проблем від війни. Його вразливість значною мірою пов’язана з географією та залежністю від експорту нафти через Ормузьку протоку. Прогноз на 2026 рік передбачає падіння ВВП Кувейту приблизно на −8,6%,
Попри значні нафтові резерви, Кувейт залежить від стабільних енергетичних доходів для фінансування соціальних витрат і державного сектору. У разі затяжної війни аналітики оцінюють можливість економічного спаду до рівня близько −0,5–0,6% ВВП, що для країни з невеликою, але концентрованою економікою стане шоком.
Головна проблема пов’язана з прямими ударами по газовій інфраструктурі (зокрема Ras Laffan) та зупинкою частини експорту LNG. Втрати настільки значні, що відновлення може тривати роками, а частина виробничих потужностей вибуває надовго.
Скільки втратить Катар
Найбільша проблема у Катарі — це порушення експорту LNG. За оцінками, внаслідок ударів по інфраструктурі та ризиків у регіоні країна втратила близько 17% потужностей з експорту скрапленого газу, що еквівалентно приблизно $20 млрд щорічних доходів. У деяких сценаріях це оцінюється навіть як до 8–10% ВВП, якщо війна затягнеться.
Частина виробничих ліній була тимчасово зупинена, а окремі контракти переведені в режим форс-мажору, що означає затримки або невиконання поставок. Це особливо критично, оскільки Катар є найбільшим у світі експортером скрапленого природного газа і забезпечує значну частину постачання до Європи та Азії.
Попри значні резерви (суверенний фонд і валютні запаси), різке падіння експортних доходів скорочує бюджетні надлишки, які раніше були стабільною рисою економіки Катару. Це може змусити переглядати інвестиційні програми, уповільнювати проєкти розвитку та зменшувати державні витрати.
Скільки втратить Бахрейн
Бахрейн також належить до найбільш економічно вразливих країн регіону, і його проблеми значною мірою мають структурний, а не лише кон’юнктурний характер.
Головний ризик для цієї країни — дуже обмежена ресурсна база та слабка нафтова подушка. На відміну від сусідів по Затоці, Бахрейн має невеликі запаси нафти й газу, тому значною мірою залежить від фінансових надходжень, зовнішнього кредитування та підтримки партнерів по регіону. У результаті навіть помірні перебої в логістиці або падіння регіональної економічної активності швидко перетворюються на бюджетний тиск.
Другий ключовий фактор — високий державний борг. Бахрейн ще до війни мав один із найвищих рівнів боргового навантаження серед країн Перської затоки, і за оцінками міжнародних рейтингових агентств, борг перевищує 140% ВВП. Це означає, що країна має обмежений простір для маневру: у разі скорочення доходів вона змушена або збільшувати запозичення, або скорочувати витрати. Під час війни це створює ризик погіршення кредитних рейтингів і подорожчання обслуговування боргу.
Війна на Близькому Сході для Бахрейну несе також ризики для фінансового сектору та інвестиційного середовища країни. Бахрейн традиційно позиціонує себе як фінансовий хаб Перської затоки, але геополітична нестабільність знижує привабливість країни для інвесторів. Під час конфлікту зростає відтік капіталу в більш стабільні юрисдикції, що послаблює ліквідність банківської системи.
Скільки втратить Оман
Чия економіка має усі шанси вистояти, так то Оману. Ця держава на Аравійському півострові у контексті війни у Перській затоці виглядає як найбільш стійка економіка серед країн регіону. Однак наслідки від війни будуть.
Головна особливість Оману — географічна та логістична автономність від Ормузької протоки. На відміну від більшості країн Перської затоки, частина його експортної інфраструктури розташована поза найвразливішими маршрутами судноплавства, що дозволяє частково обходити потенційні блокади.
Однак загальне уповільнення економіки регіону вплине на попит на логістичні послуги та інвестиції султанату. Навіть часткові перебої в Ормузькій зоні підвищують вартість страхування та транспортування, що відчувається і для оманських експортерів. Країна все ще залежить від світових цін на енергоносії, тому довготривала нестабільність на ринку може впливати на бюджетні доходи.
Другий важливий фактор — помірна залежність від нафтогазових доходів у порівнянні з сусідами. Хоча енергетичний сектор залишається ключовим, Оман останніми роками активно диверсифікує економіку: розвиває порти, логістику, промислові зони та туризм. Це дає змогу частково компенсувати коливання на енергетичних ринках.
Підсумовуючи, можна констатувати: у так званих нафтових монархій Перської затоки завдяки другу Дональду Трампу лише розпочинаються економічні проблеми. У них є всі шанси доволі швидко відновити втрачене, але лише за умови припинення війни, що наразі не спостерігається.
