Американський президент Дональд Трамп вже мабуть замовив новий костюм для церемонії отримання Нобелівської премії миру, бо, на його думку, він за перші півроку президентства владнав купу військових конфліктів. Але окрім миру у всьому світі Трамп хоче добитися зниження ціни на енергоносії, у першу чергу на нафту. І тут ще, як то кажуть, поле неоране. З цією метою Трампу повинна допомогти Венесуела.
Ситуація у Венесуелі
Майже через день наразі з’являються новини про ліквідацію американськими військовими катерів із наркокур’єрами у водах Латинської Америки і Карибського басейну. З метою перекрити наркотичні канали у цьому регіоні, 16 липня США оголосили про направлення туди понад 4000 морських піхотинців і моряків. Також Південному командуванню передали атомний ударний підводний човен, додатковий розвідувальний літак, кілька есмінців і ракетний крейсер.
Але експерти раніше не вбачали у президенті Ніколасі Мадуро головного наркокур’єра Латинської Америки. За даними ООН, Венесуела сьогодні більше може бути транзитною або станцію перевалки наркотрафіку, ніж великим виробником коки. Хоча вона має потенціал для розширення виробництва й переробки значної кількості через поєднання географії, слабкої державної інфраструктури та корупції.
За даними ООН і незалежних оглядачів, основне виробництво коки й кокаїну в регіоні залишається у Колумбії, яка забезпечує левову частку світових обсягів. Але частина обробки, логістики та вивезення дедалі частіше проходить через територію Венесуели — особливо прикордонні провінції і прибережні штати, які мають зручні виходи до Карибського басейну і Атлантики. Це створює сприятливі умови для появи лабораторій і складів, а також для організованих злочинних угруповань, які контролюють маршрути вивозу.
Мадуро стверджує, що Штати своїми діями намагаються здійснити зміну режиму у Венесуелі через військовий тиск — особливо через нарощування військово-морських сил у Карибському басейні.
Президент також заявив, що США, попри офіційні заяви про боротьбу з наркотрафіком, мають на меті експлуатацію природних ресурсів Венесуели — зокрема нафти, газу та золота.
«Вони шукають багато чого. Вони шукають нафту, а не наркоторгівлю. Венесуела має головний запас нафти у світі та четвертий запас газу, саме в Карибському басейні, де ці люди командують флотом, а Венесуела має те, що може бути першим золотим запасом у світі», – каже Мадуро.
Багатства Венесуели
Венесуела володіє найбільшими у світі підтвердженими запасами нафти — понад 303 мільярди барелів розвіданих родовищь станом на 2025 рік.
Основна частина ресурсів зосереджена в районі Орінокського нафтового поясу, де переважає надважка і важка нафта, що вимагає складних технологій видобутку та переробки. Найвідоміші родовища — Carabobo та Boscán Field біля озера Маракайбо, запаси якого оцінюються більш ніж у 25 мільярдів барелів.
Нині видобуток нафти стабілізувався на рівні приблизно одного мільйона барелів на добу, хоча потенціал країни значно більший. Обмеження виробництва пов’язані з нестачею легких сортів нафти (diluent), необхідних для розбавлення густої сировини, а також із дією міжнародних санкцій, технічними проблемами та зношеною інфраструктурою.
У 2024 році державна компанія PDVSA повідомила про доходи від експорту нафти у розмірі близько 17,5 мільярда доларів, що стало результатом зростання експорту до понад 800 тисяч барелів на день. Китай продовжує інвестувати у венесуельський енергосектор — компанія China Concord Resources Corp встановила плаваючу нафтову платформу на озері Маракайбо для нарощування видобутку до 60 тисяч барелів на день до 2026 року.
Попри рекордні запаси, країна не може повністю скористатися своїм потенціалом через санкції, нестачу сучасних технологій, корупцію та політичну нестабільність, які стримують розвиток нафтової галузі.
Нафтові амбіції Трампа
У блозі під назвою “Дональд Трамп починає дотискати ціни на нафту“, я вже розповідала, що господар Білого дому приступив до втілення обіцянки про дешеві нафту та газ. Бажана ціна — 50-40 доларів за барель марки Brent. За даними Міжнародного енергетичного агентства (IEA), світовий видобуток збільшується — у 2025 році очікується приріст приблизно на 2,7 млн барелів на добу.
Наразі, як відомо, завдяки рішенню ОПЕК+ про підвищення видобутку нафти ціни на цей ресурсі коливаються у діапазоні 60 доларів за барель. Поки що ціни на нафту зросли на приблизно 1,5% після рішення OPEC+ про скромне підвищення видобутку на 137 000 барелів на добу з листопада — це сигнал інвесторам, що надмірного збільшення пропозиції поки не буде.
За прогнозом EIA, ціни на Brent можуть знизитися до $59 за барель у 4-му кварталі 2025 року, з подальшою можливістю падіння до $49 у першій половині 2026-го. Але це далеко до бажаних Трампом $40.
Трамп також просуває політику дерегуляції енергетичного сектору — скорочення контролю, спрощення ресурсних дозволів, сприяння інвестиціям у нафтовидобуток. Ще одним інструментом є тарифи на імпорт нафти й енергетичної продукції з інших країн. Наприклад, до деяких непартнерських держав, що імпортують венесуельську нафту, було застосовано тариф у 25%.
Крім того, Трамп чинить політичний тиск на OPEC+ з вимогою збільшення виробництва, щоб запрацювала конкуренція та знизилися глобальні ціни. Звісно, у такій ситуації контроль за венесуельською нафтою не буде зайвим. Тому, можливо, Мадуро і правий, коли каже про надуманий привід США із наркотрафіком задля захоплення найбільших у світі підтверджених запасів нафти.
