Російська влада поступово готує своїх громадян до серйозної економічної кризи, з якої, судячи по її діям, не знає як впоратися. Дотиснути американського президента Дональда Трампа на суттєве послаблення санкцій не вдалося. Війна на Близькому Сході не наповнила достатньо російський бюджет. Тим часом Європейський Союз готує 21-й пакет санкцій, якій обіцяє зробити як можна болючішим. Тож на поліпшення ситуації Кремлю не варто розраховувати. Далі буде гірше.
Розглянемо, що відбувається з російською економікою, яка все ще не обвалилася, але перебуває у стані вимушеної адаптації до війни і санкцій. Є короткострокова стабільність, але вона поєднується з довгостроковими проблемами.
Ситуація з ВВП
Зростання, яке демонструвала ще рік тому Росія, значною мірою забезпечене військовими витратами. Держава різко збільшила фінансування оборонного сектору, що стимулює промисловість, зайнятість і ВВП. Але це штучне зростання, яке не створює стійкої економічної бази і не підвищує добробут населення.
У 2024 році російське ВВП завдяки військовому комплексу склало близько 4,9%. Але вже у минулому році пішло різке падіння, оскільки суттєво скоротилися надходження від продажу нафти та газу. Тому показник ВВП за 2025 році різке уповільнився до 1%. Прогнози на цей рік не ліпші. По оцінкам російського Центробанку, буде від 0,5% до 1,5%, МВФ дає не більше 1,1%.
Цей рік у РФ розпочався зі спаду економіки. Зафіксовано мінус 1,8% у ВВП за перші місяці. Таке падіння стало результатом накладання кількох факторів, які одночасно почали тиснути на економіку Росії.
Передусім відбулося охолодження російської економіки після її перегріву у 2024 році. Тоді зростання забезпечувалося різким збільшенням військових витрат і держзамовлень. На початку 2026-го цей ефект почав вичерпуватися: темпи витрат стабілізувалися, а економіка, яка працювала на межі можливостей, почала сповільнюватися.
Другий фактор — жорстка грошово-кредитна політика. Через високу інфляцію Центробанк РФ утримував дуже високі ставки, що зробило кредити дорогими. Це вдарило по бізнесу, інвестиціях і споживанню — компанії менше інвестують, а населення скорочує витрати.
Третя причина — падіння доходів від енергоресурсів. Росія змушена продавати нафту зі знижками, а ціни на світових ринках були нестабільними. Після втрати значної частини європейського ринку Росія збільшила продажі нафти й газу до Азії, насамперед у Китай та Індія, яких цікавіть саме пропозиції зі знижками. У результаті бюджет отримав менше коштів, що обмежило можливості для стимулювання економіки.
Ще один важливий чинник — дефіцит робочої сили. Мобілізація, втрати на війні та відтік населення за кордон призвели до браку працівників у цивільних галузях. Це стримує виробництво навіть там, де є попит. На цьому тижні голова ЦБ РФ Ельвіра Набіулліна прямо заявила, що такого в історії сучасної Росії ще не було.
Ми справді ніколи досі в історії сучасної Росії не жили у такому дефіциті робочої сили. Ніколи у нас такого не було, а це впливає на всю економічну ситуацію, – зазначила чиновниця.
За підрахунками FinExpertiza, зараз кадровий резерв російської економіки — тобто люди, які не працевлаштовані, але потенційно могли б працювати — становить 4,4 млн осіб. Порівняно з 2021-м роком він скоротився на 40%, або 2,6 млн осіб після того, як сотні тисяч емігрували, а ще майже 2 мільйони було відправлено на фронт.
Сьогодні лише у промисловості РФ брак кадрів сягає два мільйона людина. У Москві дефіцит працівників становить 400-500 тисяч осіб, скаржився раніше мер Сергій Собянін. У МВС не вистачає 170 тисяч працівників, в агросекторі понад 130 тисяч.
Також позначилися санкції та технологічні обмеження. Вони не обвалюють економіку миттєво, але поступово знижують ефективність виробництва, ускладнюють імпорт обладнання та комплектуючих і б’ють по промисловості.
Ситуація з домогосподарствами
Російські ЗМІ вже констатують, що реальні доходи більшості росіян виявилися на чверть нижчими, ніж сказано у звітах Росстату. Офіційно, середній дохід громадян у 2025 році становив близько 75 тисяч рублів на місяць, це трошки менше тисячі доларів. Однак цю цифру було завищено за рахунок багатих регіонів, таких як Москва, де середній дохід складає $2200 на місяць, Чукотка ($2800), Ямало-Ненецький автономний округ ($2250). Якщо їх не враховувати, то середній дохід росіян знизиться на чверть – до 60 тис. руб ($800).
Другим важливим індикатором стану економіки через населення є споживання, насамперед через показники роздрібної торгівлі. І тут теж у росіян ситуація явно погіршилася. На початку 2026 року зростання роздрібного товарообігу в Росії практично зупинилося — у лютому воно становило лише близько 0,3% у річному вимірі. Це фактично означає стагнацію. Це свідчить про те, що домогосподарства починають обмежувати витрати, відмовляючись від частини покупок або відкладаючи їх на майбутнє.
Така поведінка є типовою для періодів економічної невизначеності, коли населення намагається зберегти заощадження на тлі зростання цін, дорогих кредитів і уповільнення доходів. Водночас слабка динаміка роздрібної торгівлі сигналізує бізнесу про зниження попиту, що, у свою чергу, може призводити до скорочення закупівель, інвестицій і темпів виробництва.
Тож фінансова система Росії поки тримається завдяки жорсткій політиці та валютному контролю з боку держави, але бюджет дедалі більше залежить від доходів від енергоресурсів і внутрішніх запозичень. При цьому зростають витрати на війну та соціальні виплати, які теж російські регіони почали скорочувати. Можна сказати, ми спостерігаємо початок глобального руйнування російської економіки.
