«Чорних лебедів не передбачити», — каже бізнесмен Василь Хмельницький, описуючи філософію інвестування в реаліях війни. Попри невизначеність, ризики та економічну турбулентність, чимало українських підприємців продовжують не просто зберігати капітал, а активно вкладати — у власний бізнес, цифрові продукти, міжнародні компанії та навіть сучасне мистецтво. Редакція LIGA.net поспілкувалася з підприємцями, які попри війну не згортають активність.
Видання InvestNews розповість, куди саме вкладають гроші Василь Хмельницький, Максим Кріппа, Марина Авдєєва, Тимофій Милованов, Ольга Копилова, Олексій Давиденко та інші лідери українського бізнесу.
Василь Хмельницький
«Чорних лебедів не передбачити, і ніхто не може бути готовим до них», — каже Василь Хмельницький, підприємець та засновник холдингу UFuture, пояснюючи свою інвестиційну стратегію. У період, коли невизначеність стала новою нормою, він робить ставку не на спробу “переграти” ринок, а на довгострокову системність, освіту й виробництво.
До повномасштабного вторгнення у портфелі UFuture та партнерів було понад 50 бізнесів. З 2022 року фокус значно звузився: Хмельницький концентрується на стратегічних об’єктах у Києві та області — таких, як індустріальний парк “Біла Церква” і інноваційний парк UNIT.City. Обидва — масштабні інфраструктурні проєкти з розрахунком на десятиліття вперед.
«Я завжди дивлюся на горизонт у 10–20 років. Якщо бачу ринок, клієнта і розумію, як ідея може спрацювати, — тоді інвестую», — зазначає бізнесмен у розмові з LIGA.net.
У 2024 році Хмельницький продав проєкт Lviv Tech City будівельній компанії VD Group — і це, за його словами, був логічний крок у послідовній концентрації ресурсів.
У пріоритеті зараз — розширення “Білої Церкви” і створення сучасного технічного коледжу на його території. Це відповідає його ключовим орієнтирам: інвестувати не лише в прибуткові активи, а в ті, що формують стійку екосистему навколо бізнесу — з фокусом на освіту, інновації та виробництво.
Попри поширене серед підприємців правило диверсифікації за галузями, Хмельницький мислить інакше:
«Моя диверсифікація — не за секторами, а за системними напрямами, що можуть працювати під час будь-якої кризи», — пояснює він.
Інакше кажучи, замість розпорошувати увагу між технологіями, нерухомістю, логістикою чи фондовим ринком, Хмельницький зосереджується на фундаментальних сферах, які здатні пережити будь-який “чорний лебідь” — як це вже довели пандемія та війна.
Максим Кріппа
Після початку повномасштабної війни інвестор Максим Кріппа зробив одну з найгучніших угод на ринку української нерухомості: у 2023 році він придбав київський готель “Дніпро”. Але ця угода була не просто про квадратні метри.
«Це була радше емоційна інвестиція, ніж раціональна. Для мене це символ», — каже Кріппа.
Готель став базою для його кіберспортивного проєкту: саме тут розташований EsportsHub — простір для тренувань, турнірів і розвитку індустрії, яку Кріппа вважає перспективною навіть під час війни. Він володіє часткою в GSC Game World, яка розробляє очікувану гру STALKER 2, а також інвестує в європейські геймінг-компанії.
«Кіберспорт і геймдев — це глобальні індустрії, які швидко ростуть. Україна має тут потужний потенціал, а війна не скасувала попит на якісний контент», — пояснює він.
Ще один напрям його інвестицій — медична сфера. У 2023 році Кріппа придбав лабораторну мережу “Ніколаб”, яку інтегрував у новий проєкт “Медікал груп Україна”. Це стало частиною стратегії на розвиток приватної медицини в Україні, де попит на якісні послуги стрімко зростає.
Попри активність в Україні, значна частина інвестицій Кріппи — міжнародна. Бізнесмен каже, що вкладає в іноземні компанії та фондові інструменти, зокрема в галузях, які не залежать від локальних ризиків.
«Я інвестую в те, що відповідає майбутньому. Це не завжди про швидкий прибуток, а радше про довгострокову цінність», — підсумовує Кріппа.
Марина Авдєєва
Марина Авдєєва, співвласниця страхової компанії «Арсенал Страхування», одна з тих українських підприємниць, яка з перших тижнів війни не лише зберегла бізнес, а й трансформувала його відповідно до нової реальності.
«Я не вивела жодної копійки з України з 24 лютого 2022 року. І не планую», — каже вона у розмові з LIGA.net.
Натомість Авдєєва розширила сферу впливу. Її компанія адаптувала страхові продукти під запити воєнного часу — зокрема впровадила поліси для військових, волонтерів, переселенців і підприємців, які продовжують працювати під обстрілами.
Паралельно вона інвестувала у створення стартапу з антикризового управління ризиками, який працює з бізнесом і приватними клієнтами. Мета — допомагати прогнозувати втрати, оцінювати вірогідність ризиків та мінімізувати їх наслідки.
«Безпека сьогодні — нова валюта. І ті, хто вміє з нею працювати, виграють у довгостроковій перспективі», — пояснює Авдєєва.
Окремий фокус — освітні проєкти у сфері фінансової грамотності, зокрема — для жінок, які втратили роботу через війну та вимушені розпочинати з нуля. Частину прибутку з основного бізнесу вона регулярно спрямовує на благодійні ініціативи — від допомоги лікарням до підтримки ментального здоров’я вчителів та дітей.
Авдєєва — приклад інвестора, який не ставить прибуток вище за принципи. Її головна стратегія — не вийти з гри, а змінити її правила на користь більш стійкої, свідомої економіки.
Ольга Копилова
Ольга Копилова — українська інвесторка, яка ще до повномасштабної війни спеціалізувалась на підтримці технологічних стартапів і соціального підприємництва. Зараз її портфель трансформувався: акцент — на українські бізнеси з фокусом на відновлення та локальний вплив.
«Інвестувати в Україні — це вже не про зиск, це про відповідальність. А особливо — коли ти підтримуєш жінок, які створюють робочі місця у своїх громадах», — каже вона.
У 2023 році Копилова вклалась у кілька жінок-засновниць, які створюють продукти на перетині технологій, освіти та ментального здоров’я. Один із проєктів — мобільна платформа для психологічної допомоги переселенцям та людям із ПТСР. Інший — маркетплейс для локальних ремісниць і майстринь, які через війну втратили свої студії чи майстерні.
«Кожна інвестиція для мене — це не про продукт, а про людину, яка його створює», — пояснює вона.
Окремий напрям — освітні акселератори та мікрофінансування для підприємниць із прифронтових регіонів. За словами Копилової, багато жінок саме під час війни запустили свій перший бізнес — і потребують не лише грошей, а й підтримки, менторства, нетворку.
«Мій капітал — це не тільки гроші. Це досвід, довіра, зв’язки. І я хочу, щоб він працював тут, а не в черговому фонді за кордоном», — додає інвесторка.
Вона переконана: відновлення України буде жіночим і технологічним. А війна — це шанс перезапустити економіку з іншими пріоритетами.
Тимофій Милованов
Колишній міністр економіки, президент KSE (Kyiv School of Economics) та викладач Піттсбурзького університету Тимофій Милованов під час повномасштабного вторгнення не виїхав з країни. Навпаки — зробив ставку на те, що називає «найдовгостроковішою інвестицією» — людський капітал.
«Освіта — це єдине, що залишиться, коли все інше може згоріти», — каже він.
Під його керівництвом KSE трансформувалася з бізнес-школи в гуманітарно-аналітичний центр: тут готують аналітиків, дослідників, майбутніх реформаторів і менеджерів для нової України. Окрім навчання, KSE стала хабом для аналітичних досліджень, які впливають на рішення уряду, міжнародних партнерів та донорів.
«У кризу ми не згорнулися, а розширились. Це був ризик, але виправданий», — пояснює Милованов.
У 2023 році школа відкрила нові бакалаврські програми, запустила грантові можливості для студентів з прифронтових регіонів та почала системну співпрацю з іноземними університетами. Паралельно команда KSE розвиває напрямки data science, економічної безпеки, аналізу ринків і державного управління.
Милованов сам зізнається, що не вважає себе класичним інвестором. Його внески — час, репутація, інтелект — йдуть на розвиток середовища, в якому народжуються ідеї та формуються кадри для економіки майбутнього.
«Мене не цікавить ROI в доларах. Мене цікавить, скільки людей зможуть тут реалізувати себе, не виїжджаючи за кордон», — каже він.
Освіта, на його переконання, — єдиний інструмент, що не втрачає цінності навіть у найтемніші часи. І водночас — фундамент для України після перемоги.
Олексій Давиденко
Співвласник мережі медичних магазинів «Медтехніка» і активний волонтер Олексій Давиденко у перші дні війни перетворив свою компанію на справжній логістичний центр — спершу для турнікетів, аптечок і медикаментів, а згодом і для системної допомоги шпиталям по всій Україні.
«Ми не мали вибору — або включитися, або сидіти склавши руки. Я обрав перше», — згадує Давиденко.
У 2022–2023 роках він активно інвестував у розширення мережі аптек і медичних пунктів, зокрема — у невеликих містах і прифронтових громадах, де доступ до базових медичних послуг сильно обмежений. Частину коштів — як з бізнесу, так і особистих — направляє у волонтерські закупівлі для військових медиків та евакуаційних бригад.
«Для мене бізнес і волонтерство вже давно не існують окремо. Це один організм», — говорить він.
Також Давиденко — один із тих підприємців, хто не боїться голосно говорити про проблеми в державній системі охорони здоров’я. Його пости у Facebook — це суміш звітності, антикризового менеджменту і публічного тиску на бюрократію. У 2023 році він запустив інвестиційний проєкт зі створення мобільних медичних пунктів, які можуть швидко переїжджати у зони, де немає лікарів.
Олексій переконаний: здоров’я — це не просто сервіс, а ключ до національної безпеки. Його інвестиції — у стійкість системи, яка рятує життя щодня.
