“Лукойл” – одна з найбільших російських нафтових компаній, друга за обсягами нафтовидобутку в Росії. Ця компанія мала чудові перспективи розвиватися і збагачуватися з допомогою російських природних ресурсів. Однак у 2022 році російська влада вирішила повноцінно напасти на суверенну сусідню державу. Чотири роки західні клієнти “Лукойлу” стримували бажання політиків накласти на їхнього вигідного партнера санкції. Але в листопаді аргументи російських лобістів закінчилися з черговою атакою на українські міста та санкції були введені.
Санкції проти “Лукойла”
Нині проти російської компанії “Лукойл” діє комплекс посилених санкцій з боку США та Європейського Союзу. Міністерство фінансів США запровадило обмеження, що стосуються як головної компанії, так і всіх її «дочок», у яких «Лукойл» володіє 50% і більше. Під санкції потрапляють також активи, пов’язані з будь-якими структурами зі списку OFAC — вони автоматично блокуються.
США встановили чіткий дедлайн: до 21 листопада 2025 року компанія має або продати, або перерахувати свої іноземні активи, інакше зіткнеться з жорсткішими обмеженнями. За оцінками аналітиків, через ці заходи «Лукойл» ризикує втратити приблизно €14 млрд вартості міжнародних активів, а загальні втрати компанії, з урахуванням падіння капіталізації, можуть сягати $10 млрд.
Санкції Євросоюзу доповнили американські обмеження. У 19-му пакеті ЄС під санкції потрапили ключові дочірні структури «Лукойлу», зокрема Litasco SA — компанія, яка багато років займалася експортом російської нафти. Це фактично паралізувало роботу європейських активів російського нафтового гіганта — від мережі АЗС до переробних підприємств.
На тлі тиску “Лукойл” почав активно шукати покупців на свої закордонні активи. Інтерес до них уже проявляють великі інвестиційні гравці, зокрема американська компанія Carlyle, а окремі держави, як-от Молдова, розглядають можливість викупу активів для підвищення власної енергетичної безпеки. У Болгарії влада навіть ухвалила рішення про введення державного управління на важливому заводі “Лукойлу”, щоб мінімізувати ризики, пов’язані з санкціями.
Закордонні активи
Російський нафтовий гігант володіє немалими активами більш ніж у десяти країнах світу. найбільш обговорювані — активи у Болгарії. Тут росіяни мають нафтопереробний завод Neftochim Burgas, потужністю 9,5 млн т сирої нафти на рік. Його потужність у барелях на добу становить 190 000 барелів. На цей завод, який забезпечує паливом не тільки Болгарію, а й сусідні країни, доволі швидко знайшовся покупець — ЗМІ називають, що заводом зацікавився концерн, до якого входять турецький холдинг Cengiz і держкомпанія Азербайджану SOCAR. Звісно, придбати нафтопереробне підприємство вони хочуть дешевше ринкової вартості.
Серед інших закордонних активів, з якими вимушений буде розпрощатися “Лукойл”:
- Казахстан: Велика частка у нафтогазових родовищах, зокрема значні частки в Karachaganak (13,5%) та Tengiz (5%)
- Частка в Каспійському трубопровідному консорціумі (CPC) — 12,5% за деякими повідомленнями.
- Азербайджан: Активи в нафтогазових проєктах на території Азербайджану.
- Узбекистан: Газові активи.
- Ірак: 75% в нафтогазовому родовищі West Qurna-2 — одне з ключових іноземних родовищ компанії.
- Єгипет: Активи в нафтових родовищах разом з іншими компаніями.
- Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ): Частка в проекті газоконденсатного родовища Ghasha.
- Західна Африка: Різноманітні активи у Нігерії, Гані, Конго та можливо у інших країнах регіону.
- Мексика: Участь в офшорних нафтових блоках.
- Румунія: власне НПЗ Petrotel.
- Нідерланди: 45% у Zeeland Refinery.
- Близько 2,456 заправок за межами росії.
Вашингтон надав тимчасове відтермінування санкцій для окремих підрозділів компанії — до 13 грудня — щоб дати можливість завершити продаж активів. Попри це, стратегічне становище “Лукойлу” за кордоном залишається критичним: компанія стрімко втрачає міжнародні позиції, стикається з блокуваннями активів, примусовими розпродажами та фактичним згортанням діяльності у багатьох країнах.
Перші наслідки
Санкції, запроваджені проти «Лукойлу», вже спричинили помітні економічні наслідки для компанії. Найперше постраждала її ринкова вартість: акції різко впали на 20%, а капіталізація скоротилася приблизно на 10 млрд доларів, що відображає втрату довіри інвесторів і різке звуження доступу до міжнародних фінансових ринків. За оцінками уповноваженого з питань санкційної політики України Владислава Власюка, сукупні збитки російського бюджету від санкцій проти «Лукойлу» та «Роснефті» можуть сягати до 5,5 млрд доларів щомісяця.
Експерти оцінюють наслідки санкцій проти «Лукойла» як одні з найсерйозніших для російського нафтового сектору за останні роки — вони торкнуться загальної стійкості російської економіки. За оцінками української розвідки, сукупні втрати Росії від нових санкцій проти «Лукойла» та інших нафтових корпорацій можуть сягати щонайменше 50 млрд доларів на рік. Це означає суттєве зменшення бюджетних доходів і послаблення фінансових можливостей Кремля продовжувати війну.
Найболючішим ударом експерти називають блокування ключових європейських активів — передусім торговельного підрозділу Litasco SA, через який здійснювалася більшість операцій із збуту російської нафти в Європі. Це фактично паралізувало роботу НПЗ, мереж АЗС та логістичних компаній «Лукойла» у низці країн, змусивши компанію розпочати масовий вихід із європейських ринків і продаж своїх активів за заниженими цінами. Економісти відзначають, що така вимушена деприватизація вже позбавляє «Лукойл» статусу глобального гравця та зменшує його довгострокову здатність впливати на ціноутворення і логістику нафти.
На макрорівні це формує серйозний тиск на російську економіку. Втрата доходів від експорту нафти, падіння капіталізації компаній, обмеження в логістиці та торгівлі, а також скорочення інвестицій можуть суттєво послабити економічне зростання РФ у найближчі роки. Аналітики наголошують: санкції не лише зменшують поточні прибутки «Лукойла», але й створюють довгострокові структурні проблеми, що уповільнюватимуть розвиток усієї російської економіки, посилюючи залежність держави від внутрішнього фінансування та підриваючи її здатність відновлювати втрачені міжнародні ринки.
Тож, можна констатувати, що настав кінець “епохи” шаленого розвитку потужної російської нафтової компанії під назвою “Лукойл”.
