В Україні з 1 січня 2026 року набуде чинності новий механізм підтримки роботодавців, які працевлаштовують осіб з інвалідністю. Йдеться не лише про часткове відшкодування витрат на технічне оснащення, а про повну компенсацію комплексу організаційних та технічних змін, необхідних для створення інклюзивного робочого середовища.
Про це повідомив голова Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев.
В Україні — лише 16% працевлаштованих людей з інвалідністю
За його словами, в Україні лише 16% людей з інвалідністю є працевлаштованими. Для порівняння, в країнах ЄС цей показник сягає понад 60%. Новий підхід, передбачений законом №4219-IX, має на меті суттєво змінити ситуацію та інтегрувати людей з інвалідністю в економічне життя країни.
Що пропонує новий закон
Серед змін, які можуть бути впроваджені на робочих місцях:
- зменшення навантаження без втрати в оплаті праці;
- встановлення гнучкого графіка та скороченого робочого часу;
- надання додаткових оплачуваних перерв;
- залучення асистентів або наставників;
- використання спеціалізованих меблів, пандусів, поручнів, програмного забезпечення чи засобів пересування.
Компенсація від держави поширюватиметься як на витрати, пов’язані із придбанням обладнання, так і на оплату праці помічників, часткову компенсацію зарплати у разі скороченого навантаження. Також залучення додаткових працівників, які допомагають створювати умови для роботи людини з інвалідністю.
Закон є, але підзаконні акти — ще ні
Водночас, як зазначив Гетманцев, практична реалізація цих змін потребує затвердження підзаконних актів. Їх поточний статус поки що невизначений.
«Наразі ці акти ще не затверджені, тож планую звертатися до уряду та Мінсоцполітики із запитами про стан їхньої підготовки. Інакше є ризик, що корисні новації, які мають допомагати вже з 1 січня, зависнуть на папері й будуть фактично зведені нанівець», — наголосив депутат.
Закон про гарантії для осіб з інвалідністю у сфері працевлаштування став першим комплексним документом, який враховує потреби не лише працівників, а й роботодавців, що готові створювати справді інклюзивні робочі місця.
