В останні дні українські дрони змінили традиційні торгові маршрути водами Чорного моря, а також сприяли зростанню ціни на такі перевезення. Це сталося тому, що запроваджені санкції ніяк не впливають на функціонування так званого “тіньового флоту” росіян. Тому почалася ліквідація таких суден. Наразі відомо про чотири випадки нападу на танкери та судна, пов’язані з російським “тіньовим бізнесом”.
Напад на судна
Останнім зазнав нападу російський танкер MIDVOLGA-2, який був уражений безпілотниками поблизу узбережжя Туреччини вранці 2 грудня. Інцидент стався у водах Чорного моря, коли судно прямувало у напрямку турецького порту. Це судно залишилося на плаву і не знадобилася евакуація екіпажу.
Менше повезло двом першим суднам, які були уражені наприкінці листопада підводними дронами. Мова йде про нафтові танкери під назвою Kairos та Virat. На борту сталася пожежа і танкери довелося буксувати до найближчого турецького порту. З наявної інформації, танкер Kairos перебуває у критичному стані з ризиком затоплення, а танкер Virat отримав незначні пошкодження. Існує високий ризик затоплення Kairos, а також зафіксовано масштабний розлив нафтопродуктів.
Наслідки для логістики
Першим наслідком відкриття полювання на російський “тіньовий флот” стало те, що бажаючим обійти західні санкції потрібно терміново змінювати маршрути. Після атак значно зросли логістичні ризики, що відображається на вартості транспортування. Через більшу небезпеку маршруту фрахтові ставки для російських вантажів зростають, а страхові компанії або відмовляються страхувати рейси, або піднімають тарифи. Деякі маршрути доводиться прокладати в обхід небезпечних зон, що подовжує шлях та робить доставку дорожчою. У підсумку Росія змушена надавати покупцям додаткові знижки, аби компенсувати їм ризики та затримки, що зменшує виручку від продажу нафти.
Інший важливий момент — втрата засобів перевезення. Тіньовий флот РФ складається переважно зі старих танкерів із прихованими власниками, сумнівним страхуванням та зміненими маршрутами, і саме він забезпечує основний потік російської нафти до Китаю, Індії та країн Близького Сходу. Як відомо, в умовах санкцій росіяни вимушені були шукати та скуповувати танкери по всьому світу. Це зазвичай застарілий флот, судна якого вже виведені з експлуатації через вік і ризики. Їх росіяни закуповують через складні схеми з використанням підставних компаній у різних країнах, міняючи прапори. Цей ринок не безмежний, тому з придбанням нових суден можуть бути ускладнення, або вони будуть коштувати незрівнянно дорого. А без таких суден експортна мережа РФ стає вразливішою, особливо коли традиційні маршрути перекриті санкціями або перебувають під ризиком.
Паралельно росіяни шукали судноплавні компанії з країн третього світу, які будуть готові перевозити нелегальний товар хоча і з перспективою потрапити під санкції західного світу. Після інцидентів турецька компанія Besiktas Shipping, яка володіє танкером Mersin, пошкодженим поблизу узбережжя Сенегалу, відмовилися від співпраці з росіянами. Можна очікувати, що власники вцілілих танкерів наслідують її приклад.
«Ситуація безпеки в регіоні значно загострилася. Після ретельної оцінки ми прийшли до висновку, що ризики для наших суден і екіпажу стали неприпустимими. Оскільки безпека нашого персоналу та активів є нашим найвищим пріоритетом, ми припиняємо всі такі операції», – сказано у заяві компанії.
Також проблемою стає своєчасна доставка товару. Подібні атаки демонструють, що навіть “тіньові” маршрути не гарантують безпеки — це підриває весь механізм обходу санкцій. Якщо такі удари триватимуть, РФ може втратити можливість прихованого експорту нафти, що багатьом країнам та компаніям дає додаткові застереження щодо співпраці з російськими виробниками.
Економічні наслідки
У такому випадку нескладно спрогнозувати економічні наслідки полювання на російські танкери. Адже удари по танкерам типу Kairos і Virat — це не просто окремі інциденти, а структурний удар по схемах обходу нафтових санкцій. Вони зменшують логістичну гнучкість Росії, підвищують витрати на транспортування, знижують довіру покупців і призводять до реальних фінансових втрат. Якщо такі атаки триватимуть, це може змінити правила експорту російської нафти — з жорсткими наслідками для бюджетів і доходів РФ.
Пошкодженні танкери Kairos та Virat були ключовим елементом у схемах обходу санкцій і транспортування російської нафти в обхід міжнародних обмежень. Втрата або пошкодження навіть кількох таких суден різко зменшує можливості Росії фізично доставляти свою нафту, адже кожен танкер транспортує десятки тисяч тонн сировини. Це створює дефіцит суднових потужностей, збільшує час обороту та затримує виконання контрактів, що прямо зменшує обсяги експорту.
Все це веде до зменшення валютних надходжень до РФ, відбудеться падіння прибутку від експорту енергоресурсів, втрати логістичних потужностей. У перспективі — втрата частини ринку нафти, скорочення долі у світовому експорті, що може вплинути на економічну та політичну стабільність.
Такі інциденти також впливають на попит з боку ключових покупців російської нафти. Китай, Індія та інші країни, які купують російську нафту з дисконтом, не бажають ризикувати, отримуючи вантажі, що можуть бути затримані або зірвані через військові дії. Це формує так звану “знижку ризику”, коли імпортери вимагають ще нижчої ціни. У результаті Росія буде вимушена продавати нафту за ще меншими ставками, ніж дозволяє навіть цінова стеля.
Наслідки для міжнародного контролю
Удари по танкерах не лише створюють прямі збитки, а й посилюють міжнародний контроль за “тіньовим флотом”. Після таких інцидентів країни Заходу активніше відстежують зміну прапорів, маршрути суден, перевалку нафти у відкритому морі, фіктивні страхові компанії та схеми передачі суден під інші юрисдикції. Це ускладнює роботу російської тіньової логістики, робить її дорожчою та збільшує ризик арешту чи затримання суден у портах, а отже — підвищує витрати та знижує ефективність обходу санкцій.
Падіння можливостей транспортувати нафту напряму вдаряє по доходах російського бюджету, який більш ніж на третину формується за рахунок нафтогазових надходжень. Кожен виведений з ладу танкер або навіть коротка зупинка логістики означає втрату сотень мільйонів доларів на місяць. На тлі зростання військових витрат це посилює бюджетний дефіцит, змушує уряд активніше використовувати Фонд національного добробуту, друкувати рублі та збільшувати внутрішні позики. Усе це стимулює інфляцію, тиск на рубль та загальну економічну нестабільність, що у кінцевому результате повинно зробити війну дуже невигідною справою.
