Росія дійшла до стадії, коли розпочата нею війна проти України вдарила по її сільському господарству після фактичного блокування чорноморсько-азовського експортного маршруту. І проблема вже вийшла далеко за межі портової логістики. Сьогодні саме цю проблему намагається вирішити Кремль, домагаючись від США посилення тиску на Україну, щоб ЗСУ припинили бити по російським суднам так званого тіньового флоту у Чорному та Азовському морях.
Ситуація на воді
На цьому тижні Краснодарський край — найбільший аграрний регіон Росії, на який припадає десята частина всього врожаю зерна, 14% зборів буряків і більше третини на виноград та яблука — запровадив режим надзвичайної ситуації.
Вследствие массированных атак на объекты логистической инфраструктуры, приостановки работы портов и нарушения работы судоходства в Азово-Черноморском бассейне, у сельскохозяйственных товаропроизводителей Краснодарского края отсутствует возможность реализации значительных объемов сельхозпродукции, что привело к перенасыщению внутреннего рынка зерна»,- сказано у постанові губернатора краю Веніямина Кондратьєва.
Цього року аграрії Кубані розраховували зібрати 13,6 млн тонн зерна — на 17% більше, ніж роком раніше. Але залишилися без можливості вивезти врожай на експорт після того, як у серпні через удари БПЛА зупинили роботу усі головні зернові порти Чорного моря. Російські аграрія явно не розраховували на те, що війна може постукати в їх двері.
Місяцем раніше через атаки ЗСУ також стали термінали Азовського моря, і російська влада була змушена призупинити судноплавство через захоплену Керченську протоку, після чого режим НС ввела Ростовська область — у минулому лідер у РФ зі зборів зерна.
Параліч південних портів, через які вивозилося 60 млн тонн російських зернових на рік, призвів до обвалу експорту російського зерна до 17-річного мінімуму — всього 1,8 млн тонн у вересні. Лише вивезення пшениці скоротилося вчетверо — до 347 тисяч тонн на тиждень, за розрахунками Російського зернового союзу.
У липні–серпні Росія вивезла 4,4 млн тонн зерна, що на 31% менше, ніж рік тому, а у вересні очікується падіння приблизно вдвічі. Міжнародна рада по зерну вже знизила прогноз експорту російської пшениці у 2026/27 маркетинговому році на 3,7 млн тонн — до 41,5 млн тонн.
На цьому фоні російські фермери скаржаться на надлишки зерна, які не вдається експортувати, і саме важливе — немає достатньо потужностей для його зберігання. Ситуація погіршується з кожним днем. Коли зерно неможливо вивезти, воно накопичується на елеваторах і складах.
Особливо сильно проблема проявилася на півдні Росії. Після зупинки судноплавства через Керченську протоку та Азовсько-Донський канал зернові елеватори в портах Дону заповнилися за лічені дні, а закупівлі нового врожаю фактично пригальмували.
Це створює проблему саме зараз, у момент, коли аграріям потрібно продавати врожай і отримувати гроші для підготовки до наступного сезону. Тому російській влади треба терміново щось вирішувати.
Зміна логістики через війну
До нападу на Україну Азово-Чорноморський басейн був головним експортним коридором російського агросектору. У 2025 році через його порти проходило близько 80% російського зернового експорту, що складало приблизно 40 млн тонн.
Агентство Reuters пише, що через українські атаки на судна і портову інфраструктуру Росія змушена терміново шукати альтернативу звичному експорту зерна через Чорне море. Тепер під зерно росіяни переобладнають термінали для добрив та вугілля в Усть-Лузі, Санкт-Петербурзі та навіть Мурманську. Але навіть це не зможе повноцінно замінити чорноморський маршрут. Reuters повідомляє, що російські балтійські порти можуть забезпечити лише частину необхідних обсягів, а залізнична логістика не розрахована на подібне навантаження.
Особливо показовим тут є Мурманськ. Вже у жовтні звідти збираються надіслати першу партію за кордон російського врожаю — 40 тисяч тонн. Але такий варіант більш затратний. До Мурманську зерно потрібно доставити залізницею зі Ставропілля через всю країну на північ. Мурманськ знаходиться приблизно за 2700 км від Новоросійська — головного російського зернового порту на Чорному морі. РЖД вже погодили перевезення, причому перевезення зерна до балтійських та арктичних портів отримують державні субсидії.
Ситуація абсурдна: зерно вирощують на півдні Росії практично поряд із Чорним морем, але тепер його доводиться везти за тисячі кілометрів до Північного Льодовитого океану, щоб звідти відправляти покупцям інші країни.
Інша парадоксальна ситуації полягає у тому, що світові ціни на зерно можуть зростати через перебої з поставками, але російський фермер через неможливість швидко продати врожай отримує менше прибутку. OSW оцінює, що внутрішні ціни на російську пшеницю впали до 30% рік до року, оскільки значна частина врожаю виявилася фактично замкненою всередині країни.
Росія зіткнулася не з дефіцитом урожаю, а з дефіцитом можливостей його експортувати. Блокування традиційного південного маршруту перетворило рекордний або близький до нього врожай на проблему для самих російських аграріїв: зерно накопичується всередині країни, експорт обвалюється, а влада змушена терміново перебудовувати логістику та підтримувати виробників. Така зворотна сторона війни, яку Москва розв’язала проти України.
