Політичне рішення про відмову від пролонгації договору з російським газовидобувним та газорозподільним монополістом “Газпромом” на транзит російського газу до Європейського Союзу буде мати наслідки для усіх сторін. До повномасштабного нападу на Україну Росія була найбільшим у світі експортером природного газу, а Європа була найважливішим ринком для Москви. Зараз ситуація кардинально змінилася.
Інвестиції у “Газпром” стали мотлохом
Європейські країни у бажані мати постійний і відносно дешевий енергетичний ресурс десятиліттями вкладали мільярдні суми у розбудову розгалуженої трансконтинентальної газотранспортної системи, якою природний газ мав потрапляти з на той час Радянського Союзу до Західної Європи — до ФРН, Італії, Франції. Початок було покладено ще у реаліях соціалістичного східного блоку. Понад 50 років тому, коли колишньому Радянському Союзу знадобилися кошти та обладнання для розробки своїх сибірських газових родовищ, а західна частина Європи шукала доступну енергію для зростаючої економіки, була підписана з Москвою так звана угода «труби за газ». За цією угодою західнонімецькі виробники поставили тисячі кілометрів труб для транспортування російського газу.
Саме транспортування складало головну частину кінцевої ціни за паливо для споживачів. Наразі, за рішенням страждаючого від нападу росіян Києва, отримання прибутку від цих інвестиції закінчилося.
Слабка надія на те, що вони запрацюють і після завершення війни. Як зазначають оглядачі, ресурсні ринки завойовуються роками, втрачаються за години, а на їх повернення може бути витрачені десятиліття, під час яких партнерам потрібно з нуля вибудовувати довіру один до одного, тай ще отримати “залізобетонні” гарантії виконання договорів.
Таким чином мотлохом виявилося близько дві третини побудованої газової інфраструктури росіян, одна третина з якої йде на забезпечення внутрішнього попиту. Підраховано, що таким чином росія позбавилася десь $6−6,5 млрд річного доходу від газового експорту, що є одним із каналів фінансування війни.
Доля “Газпрому”
Залежність Європи від російських енергоносіїв різко зменшилася після вторгнення Кремля до України у лютому 2022 року. Тому жест по остаточному припиненню прокачки російського газу до ЄС здебільшого має символічне значення. Але це не робить рішення українського уряду менш важливим і не означає, що не буде наслідків для решти клієнтів “Газпрому” в Європі.
Росія продовжить постачати деяку кількість газу через трубопровід Turkstream по Чорному морю – переважно до Сербії та Угорщини. Але втрата транзитного сполучення через Україну завдала ще одного серйозного удару по “Газпрому” на додаток до закриття трубопроводу “Ямал-Європа” через Білорусь і скасування запуску проєкту “Північний потік-2” у 2022 році.
Минулого року “Газпром” оприлюднив перші операційні збитки з 1999 року і тепер має втратити ще $6−6,5 млрд річного доходу. Це ще більше зменшить податкові відрахування компанії у російський бюджет. Втратить і Україна — до 1 мільярда доларів на рік, які надходили з Москви у вигляді плати за транзит газу.
І якщо з нафтою росіянам вдалося розгорнути експорт у бік Азії, з голубим паливом так не виходить і значна частина російської газової інфраструктури зараз простоює. Переорієнтація газових експортних ринків на Азію відбувається надто повільно і занадто дорого.
Останні європейські клієнти
На момент припинення прокачування газу через Україну, лише три країни залишалися клієнтами росіян, оскільки вони не мають виходу до моря, щоб таким шляхом напряму отримувати зріджений газ з інших країн. Австрія перестала отримувати російський газ у листопаді минулого року після контрактної суперечки з “Газпромом”, але змогла швидко мінімізувати ризики залишитися без палива під час зими.
Угорщина отримує свої поставки в основному через трубопровід Turkstream і таким чином може компенсувати дефіцит, який виник після рішення Києва. Ця країна також може купувати більше зрідженого природнього газу у Хорватії, де ЄС побудував великий новий термінал для переробки імпорту зрідженого природного газу зі США. До речі, газові сховища по всій Європі зараз заповнені більш ніж на 70%.
Для Словаччини, яка активно вимагала від Києва припинити “шантаж Москви”, також енергетичні ризики низькі. Експерти зазначають, що ця країна добре інтегрована у енергетичну мережу ЄС і має готові альтернативи для постачання електроенергії та газу.
Ефект для європейської економіки
Розірвання українсько-російської угоди вже враховане в прогнозах європейського газового ринку, згідно з аналізом Комісії ЄС, опублікованим Bloomberg у середині грудня. Європейці підготувалися, тому не сталося різкого стрибка цін на паливо 1 січня 2025 року, як Україна зупинила прокачку.
Оскільки щороку у світі виробляється понад 500 мільярдів кубометрів ЗПГ, заміна близько 14 млрд кубометрів російського газу, що проходить транзитом через Україну, буде мати незначний вплив на ціни на природний газ в ЄС. Можна вважати, що закінчення транзитної угоди закріплено у зимових цінах на газ, – цитує Bloomberg документ комісії.
Проте припинення потоку газу має геополітичну вагу. Фактично очікується ширша трансформація енергетичного ринку і першу скрипку тут будуть грати Сполучені Штати. Загалом, як я писала у блозі “Трамп готує обвал ціни на нафту“, новообраний лідер США має намір збільшити видобуток природних ресурсів, звісно розширюючи ринки збуту. Серед іншого очікується створення нових потужностей для переробки та транспортування ЗПГ протягом наступних двох років.
Так чи інакше, рішення України може послужити тривожним сигналом для Європи, щоб прискорити свою стратегію становлення енергетичної незалежності, зосередившись на місцевих відновлюваних джерелах енергії, енергоефективності та транскордонних електромережах. Хоча ЄС досяг прогресу у зменшенні своєї залежності від російського газу, повна зупинка через Україну все одно створить значні короткострокові проблеми. Однак це також може стати каталізатором для досягнення довгострокової енергетичної безпеки та політики переходу на альтернативні джерела енергії.
Читайте також блог “Транзит через Сирію може поховати Газпром“.