Світова космічна індустрія переживає значний зріст супутникових технологій, і ключову роль у цьому відіграють низькоорбітальні супутники (LEO). Прогнози на 2024-2028 роки вказують на зростання впровадження LEO-систем для забезпечення широкосмугового інтернету у віддалених та сільських регіонах. Технології відкривають нові можливості для бізнесу, а також допомагають подолати цифрову нерівність між міськими та віддаленими районами.

Повідомляє Techneconomyblog.

На даний момент значну частку ринку займає американське угруповання StarLink, але Китай активно розвиває свої програми на чолі з угрупованням Го Ван.

Очікується, що Європа, Індія та африканські країни будуть поступово інтегрувати LEO-системи для розширення інтернет-послуг, хоча їхні регуляторні та технічні рішення відстають від США та Китаю.

Ключовими факторами розвитку LEO-супутників є частотні ресурси, конструкції антен та доступ до глобальних ринків. Ці технології дозволять забезпечити інтернет навіть у найбільш ізольованих регіонах, де наземна інфраструктура неефективна або відсутня.

Переваги супутникового Інтернету

Супутникові системи мають обмежену пропускну здатність, проте вони є ідеальним рішенням для регіонів із низькою щільністю населення. Наприклад, Starlink здатний надавати швидкість понад 100 Мбіт/с у віддалених районах, що є достатнім для більшості потреб домогосподарств. Це робить супутниковий інтернет надійним варіантом у випадках, коли наземні стільникові або фіксовані мережі не можуть забезпечити якісне покриття.

Однак, для населених пунктів із високою щільністю населення краще використовувати гібридні архітектури, які поєднують супутникові та наземні комунікаційні мережі. Наземна інфраструктура забезпечує локальне покриття, тоді як супутникові системи можуть використовуватись для транзитних з’єднань, що дозволяє покращити якість послуг.

Нагадаємо:

Супутники LEO – це супутники, які обертаються на низькій навколоземній орбіті на висоті від 300 до 2000 км над поверхнею Землі. Вони є одним із найперспективніших рішень у сучасних технологіях зв’язку та використовуються для надання високошвидкісного інтернету в місцях, де традиційні наземні мережі або недоступні, або малоефективні.

Супутники мають низьку затримку сигналу, високу пропускну здатність, забезпечують надійну видимість для приймачів та вимагають великої кількості супутників для глобального покриття.