Днями стало відомо про нову пропозицію Вашингтону до України, яка, на перший погляд непов’язана із угодою про наші рідкоземельні ресурси. Насправді, можливо починається вимальовуватися глобальний задум нинішньої американської адміністрації у боротьбі за енергетичні ресурси, необхідні для нового витка прогресу, для чого будуть незайвими наші природні копалини та енергетичні ресурси. Президент США вже не заперечує, що його команда прагне підписати угоди про рідкісноземельні метали та корисні копалини по всьому світу. Оскільки Україна змучена війною, саме вона зараз є їхнім пріоритетом.
Що бажають Штати
Міністр енергетики США Кріс Рай запропонував узяти на себе управління атомними електростанціями в Україні “без особливих проблем”, якщо буде ухвалене відповідне політичне рішення.
“Ми залучимо висококласних американських ядерних експертів, які разом із місцевими фахівцями ухвалюватимуть зважені рішення”, — сказав він.
За словами Райя, ідею допомогти в управлінні енергетичною інфраструктурою України запропонував президент США Дональд Трамп під час телефонної розмови з українським колегою Володимиром Зеленським, перед цим побалакавши із російським диктатором. Американський міністр поки що заперечує, що вони запропонували сторонам в першу чергу узяти під свій контроль окуповану росіянами Запорізьку АЕС. Але спостерігачі зазначають, що, якщо потрібно буде розглядати питання американського контролю над українськими атомними об’єктами, саме ЗАЕС буде запропонована Києвом у якості початку такого співробітництва.
19 березня президент України Володимир Зеленський під час онлайн-брифінгу для журналістів зазначив, що обговорював із Трампом лише один ядерний об’єкт — Запорізьку атомну електростанцію, найбільшу в Європі.
Розширення умов угоди
Раніше в угоді між Україною та Сполученими Штатами йшлося про потенційні $500 мільярдів доходів від видобутку корисних копалин, але ця згадка була виключена. Також з угоди прибрали проєкти, які вже забезпечують надходження до держбюджету України.
На минулому тижні видання Financial Times написало, що у рамках просування мирної угоди з росією адміністрація Трампа нав’язує нові умови для доступу США до критично важливих корисних копалин та енергетичних активів України. Нова угода охоплює українські атомні електростанції.
Два високопоставлені українські чиновники, які беруть участь у переговорах з США щодо ресурсів України, повідомили, що адміністрація Трампа поки що не представила Києву нових умов.
Чим цікава Запорізька АЕС
Окрім того, що Запорізька атомна електростанція знаходиться у руках російських окупантів, що зовсім не вселяє надії на безпечний мирний атом, вона цікава своїм розташуванням. Справа у тому, що станція знаходиться у безпосередній близькості до найбільшого у світі марганцевого родовища Нікопольського басейну, Покровського та Марганецького гірничозбагачувальних комбінатів з Нікопольським та Запорізьким феросплавними заводами.
Звісно, для роботи цих підприємств потрібна електроенергія. Багато електроенергії. Саме АЕС може дати цю енергію у достатній кількості.
Інший напрямок використання атомної енергії – підтримка розвитку та збереження накопичувальних даних світових технологічних гігантів. Розвиток технологій, того ж самого Штучного інтелекту, досяг такого рівня, що для подальшої роботи потрібно забезпечити сектор гігантським обсягом енергії. Деякі спостерігачі жартують, якщо у найближчі рокі не буде знайдено новітніх потужних джерел енергії, ШІ просто “спалить нашу планету”.
Без жартів, дійсно усі корпорації від Microsoft до Meta Platforms ставлять саме на ядерну енергетику у справі підживлення своїх центрів обробки та зберігання даних. Про це я писала у бозі “Світ не відмовиться від ядерної енергії: провідні техногіганти дали друге дихання АЕС“.
Звісно, на американський континент ми не перенесемо потужності своїх АЕС. Тому можна обережно припустити, що скоріш за все американські корпорації будуть зацікавлені перенести до нас свої потужності (частину потужностей). Звісно, лише за умови довготривалого миру.
Проблема чіпів
Ще одна складова подальшого всесвітнього прогресу – виготовлення чіпів. Україна володіє декількома стратегічними ресурсами та можливостями, які можуть відігравати важливу роль у глобальному ланцюжку постачання напівпровідників (чіпів), зокрема для виробництва чіпів ШІ та допоміжної інфраструктури. Хоча Україна зараз не виробляє мікрочіпи у масштабних об’ємах, вона має ключову сировину, промислові потужності та досвід, які можна використовувати.
✅ Високоякісні кварц і пісок:
Україна має значні запаси кварцу і кварцитів, особливо в Дніпропетровській, Житомирській і Черкаській областях. Кварц очищається в кремній, основний матеріал для напівпровідникових пластин, які використовуються в мікросхемах ШІ.
✅ Рідкісні гази: неон, криптон, ксенон:
До повномасштабного вторгнення 2022 року Україна постачала до 55% світового очищеного газу неону, необхідного для глибоко ультрафіолетової (DUV) літографії — критичного процесу у виробництві напівпровідників. Інгаз (Маріуполь) і Cryoin (Одеса) були основними постачальниками неону для таких компаній, як ASML, Intel і TSMC.
✅ Титан:
Україна є одним з лідерів з видобутку титанових руд. Титан і його сплави є життєво важливими у виробництві напівпровідникового обладнання через їх високу міцність і стійкість до корозії.
✅ Літій:
Нещодавно відкриті родовища літію в Донецькій і Кіровоградській областях важливі для систем накопичення енергії, які живлять дата-центри ШІ та заводи з виробництва мікросхем.
✅ Мідь:
Україна є значним власником ресурсів міді, необхідної для з’єднань чіпів і обладнання центрів обробки даних.
Ще у лютому у своєму блозі для Іnvestnews.com.ua під назвою “Торг доречний: що Трамп хоче та може отримати від України” я детально розповідала, чим саме багаті українські землі. З того часу, як ми бачимо, апетити у Вашингтоні збільшилися. Що ще забажають наші американські союзники, можна лише здогадуватися. При повноцінному партнерстві Україна може виграти від такої співпраці. Але поки нам відомо замало деталей як по угоді про рідкісноземельні метали та інші корисні копалини, так і по використанню АЕС. Через брак інформації виникають побоювання, що все ж українці більше втратять від таких угод, ніж в реальності стануть частиною світового прогресу.
