Схоже, Київ визначив ахіллесову п’яту російської транспортної індустрії, яку, звісно, під час війни бажано паралізувати. Підрив мостів та залізничних переїздів дає доволі незначний ефект. А от паралізувати авіасполучення країни, яка має площу 17 млн кв км, непоганий варіант. Причому для української сторони це коштує недорого — ціна направлених до великих російських міст дронів. А от збитки Росія отримає мільйонні. І схоже, це лише початок.
Що відбувається
Протягом 5–7 липня цього року українські дрони спричинили хаос у системі внутрішнього авіасполучення ворога. У ті дні було скасовано 485 рейсів, 88 було направлено в інші аеропорти, та приблизно 1 900 рейсів було затримано у головних аеропортах росії — у Москві, Санкт‑Петербурзі та Нижньому Новгороді. Було розміщено по готелях 94 тисяч пасажирів, повернено грошей 43 000 пасажирам, видано тисячі харчових талонів.
За оцінками російських експертів, лише тоді за два дні повільного руху у повітрі та закриття аеропортів втрати для авіакомпаній склали близько 20 млрд рублів (приблизно $254 млн).
У ніч на понеділок, 21 липня, історія повторилася. Маленькі українські дрони закрили на кілька годин московські аеропорти Шереметьєво, Внуково, Домодєдово та Жуковський. Знову росіяни вимушені були ввести обмеження на прийом та виліт літаків. Також обмеження торкнулися аеропортів у Нижньому Новгороді, Калузі та Ярославлі. Аерофлот через обмеження в Шереметьєво вимушено коригував розклад – змінював час вильоту і скасовував деякі рейси, наприклад, два рейси до Мінська.
На ранок з`ясувалося, що востаннє таку кількість безпілотників збили над Москвою у ніч проти 6 травня, напередодні святкування там Дня Перемоги. А тут і свята ніякого у ворога не було, але дрони полетіли. Наступної ночі, 22 липня, все повторилося. В аеропорту «Шереметьєво» через масові затримки та скасування рейсів адміністрація розпочала роздавати пасажирам матраци для тимчасового, але довгого відпочинку.
Інші проблеми
Атаки дронів призвели до операційних зупинок, які мали широкі логістичні та економічні наслідки у Росії. Орієнтовні фінансові збитки включають прямі збитки авіакомпаній від скасованих рейсів Boeing 737-800, які можуть становити від $190 тисяч до $292 тисяч за кожний в залежності від маршруту. Плюс витрати на затримки, зміни рейсів та обслуговування пасажирів.
І це все набагато дорожче, ніж українці вклалися у атаку.
Уявимо, що ми запустили 100 БПЛА невеличким боєприпасом. Я оцінюю це у $5 000 за один борт. Маємо $0.5 млн і збитки у ворога для економіки у 500 разів більше Навіть якщо наші діпстрайки коштують по $50 000, то ефект економічної шкоди для москалів ТІЛЬКИ ВІД КОЛАПСУ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ за два дня — у 50 разів більше, — так вважає один з військових ЗСУ.
Часті атаки на російські міста створюють постійне навантаження на системи ППО, вимушуючи Росію реагувати на кожну загрозу, навіть дрібну, що вдаряє по ресурсах оборонної системи. У такій ситуації, звісно, росіянам доведеться збільшувати витрати на оборону всередені країни. Зокрема посилити контрдронові заходи, що призведе до відтоку ресурсів з цивільного сектору, а також збільшити геополітичні ризики, які відлякують інвесторів і можуть спричинити кредитні обмеження для Росії.
Але і Україна не стоїть на місці. Експерти зазначають, що ми були змушені адаптувати своє виробництво воєнного часу до своїх більш обмежених економічних та промислових ресурсів. Замість того, щоб зосередити виробництво на відносно невеликій кількості підприємств, як це робить Росія, Україна мобілізувала приватний бізнес та окремих громадян для створення «Армії безпілотників».
Сьогодні українська індустрія безпілотників – це мережа стартапів, що використовують висококваліфіковану ІТ-роботу, яка розвинулася до війни. За даними українських урядовців, наразі існує близько 500 виробників дронів, з теоретичною виробничою потужністю 5 мільйонів одиниць на рік.
Все тільки починається
Можливо росіяни б і далі спокійно літали під час атак українських дронів, якби не перша трагедія, за яку доведеться відповісти. Нагадаємо, що 25 грудня минулого року був збитий пасажирський літак «Азербайджанських авіаліній». Він виконував звичайний пасажирський рейс із Баку до Грозного (Чечня, РФ) та розбився поблизу аеропорту Актау у Казахстані з 67 людьми на борту, більшість з яких загинули. У пояснювальній записці російського капітана ППО, яка опинилася у азербайджанських журналістів, стверджується, що підлеглі капітана відкрили вогонь по пасажирському літаку AZAL Embraer E190 за наказом, отриманим по телефону.
Можливо, як би це був літак більш податливих впливу Кремля іноземних лідерів, ця б країна проковтнула російську версію, що літак впав через несправність, або помилку екіпажу. Але азербайджанський лідер Ілхам Алієв готовий навіть у міжнародних судах доказувати, що його громадяни загинули саме через дії російських військових.
За такої ситуації Кремлю наразі нічого не залишається, як припиняти авіасполучення під час атаки українських дронів та нести багатомільйонні збитки. А це означає, що Україні, яка воює за свою незалежність, нічого не залишається, як продовжувати атаки дешевими дронами на російські аеропорти, провокуючи ті самі багатомільйонні збитки.
